Школа Баухауз

le="text-align:justify">Баухауз спеціалізувалися на житлових і громадських організацій будинках масового характеру. У дивовижній країні йшла індустріалізація, широко будувалося житло, тому принцип стандартизації ставав особливо актуальним. Але для

Баухауз найважливіше був пошук непросто функціональних, але водночас динамічних форм. «Чим функциональней на будівництво —  тим гарніше» — цієї заповіді в  Баухаузе йшли неукоснительно.

Демонстрацією функціонального  рішення і багатьох якостей матеріалів став проект «Експериментального вдома» Р. Мусі й О. Мейєра (1923 г.).

Дворик-атриум (кімната  денного перебування) висвітлювався згори, крізь спеціальні отвори. З усіх боків його оточували допоміжні приміщення. Але про справжню гордість вдома становили металеві конструкції: сталеві віконні переплёты, дверні рами, неприкриті радіатори, трубки світильників. З металу і пластику було всі пристосування, і аксесуари на кухні і ванній. У майстерень Баухауз народилися проекти компактного «Круглого вдома» Карла Фигера і майже Ханнеса

Мейєра. Обидві будівлі збиралися з попередньо заготовлених легких металевих деталей. І це брусований дім у стилі народного искусства

(«Хай-матстиле»)  було прикрашене різьбленим деревом і скляними кольоровими вітражами імітуючи національної готиці. Нею захоплювався Йозеф Альберс, котрий використовував готичні форми у проектах.

У формоутворенні домінував  геометризм. Це, наприклад, за дизайном меблів. Щоправда, вона несла і відбиток експресіонізму, але загалом відповідала  специфіці виробництва. «Традиційно  візитна картка» стилю Баухауз  стали крісла, стільці і табурети Марселя Брейера з плавно вигнутих сталевих трубок. Ці предмети були моющимися, вже економічними, у яких подчёркивалась конструктивна сторона. Такі металеві стільці проектував і Мис ван дер Рое.

1.М.Брейер стілець “Василь” названий на честь Кандинського. 1925

2. М.Брейер візок  із трьома 3.М.Брейер крісло колесами.

У деяких проектах предмети меблів уподібнювалися архітектурним спорудам. Таке, скажімо, крісло зі ступеневими боковинами, нагадують фрагмент фортечної стіни. Африканський стілець М. Брейера зі спинкою, схожій вхід в хатину, і пёстрым м'яким сидінням також цілком архітектурою. Більше конструктивні стільці зі спинкою, скошеної назад

(Бенкету Бюкинка), і сидінням, піднесеним вгору (М. Брейера). Усе це феєрія силуетів народилася результаті пошуку зв'язок між формою і функціональністю. Улюбленою темою майстрів Баухауз був дизайн освітлювальних приладів. До того ж пошуки у цій галузі в 1923-1932 роки зблизилися із пусконалагоджувальними роботами художників напрями «Нова вещественность»

(Nеие ЗасЫаспЬеН:). Створювані предмети виглядали «речовинно сконструйований об'єкт». Такий, приміром, светопространственный модулятор Л. Мохой-Надя. Ця кінетична конструкція з металу і пластику нагадувала гігантський вентилятор. Те була спроба з'єднати функціональну конструкцію з абстрактними елементами, інженерно- технічну думка за ідеями супрематизму. Настінні лампы-кронштейны вперше сконструював До. Дж. Джакер (192 3 р.). А лампи зі скла та металу А. Ван де Вельде мали форму кулі чи півсфери, ув'язнених в металевий обод.

Т.Боглер,

Кофейный

сервиз,

1923

Надзвичайно цікава був і дизайнерська посуд. У ньому  теж переважали геометричні форми  і майже була відсутня розпис будь-який інший декор.

Взагалі проблема розписи  й орнаменту гостро дискутувалася  в Баухаузе.

Художники визнавали  суворий лінійний орнамент, а чи не орнаментализацию, яка порушує конструктивність і передбачає накладення. «Лінія свідчить про силу та енергії того, хто її написав», — ця мысль

Кандинського шанували в Баухаузе як непорушна істина. Улюбленими матеріалами художників були метал і лощёная гладка керамика.

Металевий глечик Джулії Тат (1922 р.), круглий металевий чайник

Еріха Дікмана, набір каструль Отто Линдига, нагадує машинну форму своїми ручками-шарами, сервіз з лощёной, що відбиває світло керамики

Теодора Боглера (1923 р.) — усе це дизайн, продуманий функционально.

Талановиті майстра  працювали й у художньому текстилі. У малюнках гобеленів Гунты Штольц, Беніти Отте, Макса Пфайфе-ра переважали клітини, і смуги. Ідеї живописця  Оскара Шлеммера, увлекавшегося поєднанням синього і жовтого і полагавшего, що його сприятливо діє на нервову  систему, теж втілювалися в гобеленах. Колір, орнамент, матеріал у тих виробах ув'язані в вишукане естетичне целое.

Отже, майстра Баухауз  були практиками найвищого гатунку, хоча раніше їх проекти залишалися котра лише виставковими експонатами. Те були ідеалісти у теоретичних  поглядах. Вони вірив у зміна світу з допомогою «хорошою форми». Людина має жити у середовищі, де втілені високі принципи мистецтва — ця заповідь їх творчості живе і нині, продовжуючи живити архітектурну і дизайнерську думку усієї подальшої времени.

Відродження ідей Баухауз. Нині у Німеччини діє Фонд Баухауз. Його керівник доктор Вальтер Пригге вважає, що «сучасне оточення найчастіше перевантажено стилізаціями і інсценівками, активно противопоставляющими себе живому людському досвіду». Ідея проекту 1997 року, названого «Школа і центр у дворі Кранаха», полягала у організації абсолютно нового простору за старовинним фасадом XVII века.

Ідея проекта

організація нового

пространства

за старим фасадом

Двір Кранаха—это історичний центр міста Виттенберга. Особливість роботи в тому, що максимально використовувалися наявні б під руками старі матеріали, тобто звалище поламаних, які підлягають утилізації предметів, арматури тощо. буд. Усе це виявилося ідеальним набором для творчества.

Баухауз був основоположником сучасного формоутворення в дизайне.

Творче досягнення і прогресивні ідеї Баухауз становлять невід'ємну частину нашої культурної достояния.

Литература:

Журнал Союзу  дизайнерів СРСР «Творчість» 1986 р. №10

Вальтер Гропиус  «Кордони архитектуры».