Антикризове фінансове управління підприємством

 

ЗМІСТ

 

 

ВСТУП…………………………………………………………………………………………..…3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ  АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ………………………………………………………………………….…5

1. Зміст, значення та підходи антикризового управлніння підприємством…………………………………………………………………..…5
2. Методика діагностики фінансової кризи на підприємстві………..9

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА ФІНАНСОВОЇ КРИЗИ НА ТДВ «ТРЕМБІТА» ЗА 2010-2011 РІК………………………………………………………………………...….…19

2.1. Аналіз та оцінка показників фінансового стану підприємства....19

2.2. Аналіз показників  ймовірності настання бункрутства на підприємстві………………………………………………..…………………..…24

РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ  АНТИКРИЗОВОГО ФІНАНСОВОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ…………………………...…29

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ…………………………………………….….…………...…33

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………….....…35

ДОДАТКИ

 

ВСТУП

 

 

 

Стабілізація вітчизняної  економіки та поступове збільшення економічного потенціалу держави безпосередньо  пов’язані зі стабільним розвитком  промисловості. У складних соціально–економічних  умовах господарювання промислових  підприємств виникають чинники  зовнішнього та внутрішнього характеру, які дестабілізують їх виробничу  діяльність. Недосконала законодавча  база, непропорційна система оподаткування, нерозвинена виробнича інфраструктура ззовні, а також неефективне фінансове  планування та управління активами, високий  ступінь морального та фізичного  зношення виробничих засобів промислових  підприємств, нездатність своєчасно  діагностувати негативні тенденції  їх діяльності - зсередини, викликало потребу в антикризовому фінансовому управлінні.

Починаючи з 2007 року, світова  економіка зазнала системної  глобальної нестабільності, яка згодом переросла в масштабну кризу. Незважаючи на безпрецедентні антикризові  зусилля, сьогодні важко спрогнозувати  початок стабілізації світових ринків та оздоровлення національних економік. Наслідками сучасної кризи, на думку  багатьох експертів, стануть епохальні  зміни на зразок тих, що відбулися  у 30-х роках минулого століття, насамперед очікується радикальна зміна сучасного  державного управління економікою та фінансовою сферою зокрема.

Тенденції розвитку науки  управління обумовили еволюцію антикризового фінансового управління підприємством від тимчасової діяльності до визнання необхідності постійності цього процесу. Кожне з вітчизняних підприємств, працюючи стабільно чи з кризовими симптомами у діяльності, повинне враховувати неминучість виникнення ризикових ситуацій, котрі можуть призвести до збоїв у його роботі або до серйозної дестабілізації.

Моніторинг чинників діяльності підприємств дозволив знайти послідовність  розповсюдження кризових явищ. Прикмети кризи виявляються на рівні фінансових показників. Комплексна оцінка фінансового  стану підприємства у поєднанні  з моделями багатьох чинників дає  змогу надати прогноз його розвитку в короткостроковому періоді. Елементи фінансової кризи впливають на результативні  показники діяльності підприємства, обумовлюють стан стратегічного  потенціалу щодо подолання кризи  і характеризують ефективність реалізації стратегічних планів.

На мою думку питання  антикризового фінансового управління, є актуальною, оскільки, в умовах кризової ситуації стоїть завдання відновлення та зміцнення рівня фінансової стійкості підприємства, що є основною передумовою його виживання і поступового переходу до ринкових відносин.

Із ефективністю виробничо-господарської  діяльності підприємства пов’язана  його фінансова стабільність. Однак  необхідно зазначити, що стійкість  того чи іншого підприємства не завжди є наслідком недостатньої ефективності його діяльності. У хиткому стані  може опинитися й ефективно функціонуюче підприємство. Криза може бути результатом  недостатньо високого рівня менеджменту, прояву впливу яких-небудь несприятливих  факторів (наприклад, неплатоспроможність  замовника, що важко або неможливо  було передбачити).

Мета курсової роботи –  дослідити сутність та необхідність антикризового фінансового управління підприємством, методичні аспекти її оцінки, охарактеризувати фінансово-господарську діяльність та здійснити аналіз фінансової стійкості підприємства ТДВ «Трембіта».

Основними джерелами інформації для аналізу фінансового стану  підприємства є форма №1 "Баланс" (див. додаток А), форма №2 "Звіт про фінансові результати" (див. додаток Б).

Методи дослідження. Для  вирішення поставлених завдань  в роботі  використовувалися загальні методи наукового пізнання. Зокрема: економічного аналізу, синтезу, порівняння, аналогії – для оцінки отриманих  фактичних значень показників у  динаміці та в порівнянні з нормативними; наукової абстракції - при виділенні найбільш важливих показників оцінки фінансового стану підприємств серед наявної в літературних та нормативних джерелах значної їх кількості; спостереження, групування, узагальнення – в процесі розробки  остаточних висновків на основі отриманих результатів аналітичних досліджень.

Інформаційною базою дослідження  слугували законодавчі та нормативні акти, що діють в Україні, міжнародні стандарти бухгалтерського обліку, зведені статистичні матеріали  Державного комітету статистики України; наукові праці вітчизняних та зарубіжних економістів, матеріали  періодичної преси, а також дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства.

 

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ  АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

 

 

 

1. Зміст, значення та підходи антикризового управлніння підприємством

 

 

Покращення показників розвитку підприємництва у регіонах України є запорукою їх економічного розвитку, особливо для прискорення процесів євроінтеграції України. Несприятливим чинником як розвитку ділової активності населення, так і забезпечення стійких конкурентних позицій вітчизняного підприємництва є низький рівень сформованості економіко-правового середовища щодо ведення підприємницької діяльності і, як наслідок, економічної безпеки підприємств.

Фінансова безпека є одним  з невід'ємних функціональних складників економічної безпеки, бо вона визначає рівень фінансової стійкості, незалежності та ліквідності суб'єкта господарювання. За умови дослідження економічної безпеки на рівні галузі чи сектора економіки показник фінансової безпеки підприємництва відображає рівень доступу підприємств до фінансово-кредитних ресурсів, ефективність їх використання, а також умовний рівень фінансової незалежності критичної маси суб'єктів підприємницької діяльності. Відповідно, недостатній рівень фінансової безпеки підприємництва регіону є перешкодою активізації розвитку підприємств (зокрема, малого бізнесу), а через неї – соціально-економічного розвитку регіону, підвищення рівня та покращення якості життя населення.

Кризовий стан підприємства – це незапланований, небажаний, обмежений за часом процес, який може істотно перешкодити або навіть унеможливити функціонування підприємства.

З позицій фінансового  менеджменту можливе настання банкрутства являє собою кризовий стан підприємства, при якому воно не може здійснювати фінансове забезпечення поточної виробничої діяльності. Подолання такого стану вимагає розробки спеціальних методів фінансового управління підприємством.

Пріоритетним завданням  є виявлення тих видів криз у процесах функціонування і розвитку об’єкта дослідження, які можуть бути об’єктом стратегічного аналізу. Уточнену класифікацію криз, що сприяє визначенню системи аналітичних показників її діагностики, методичного інструментарію її

оцінювання, розробці дійових стратегій антикризового управління, наведено на рис.1.1.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис 1.1. Класифікація криз у процесі дфункціонування підприємства

Поняття „антикризове управління” слід розглядати як складовий елемент системи управління підприємством, що включає в себе забезпечуючу і функціональну складові. Першу з них складають підсистеми організаційного, методичного, нормативного і правового забезпечення. Головна мета антикризового управління підприємством полягає у відновлені та забезпеченні його стійкого положення на ринку і стабіль них результатів діяльності.

Приймаючи рішення в рамках антикризового фінансового управління, як зазначено в роботі, слід використовувати  як екзогенний спосіб дослідження, характерний  для класичної та неокласичної теорій, так і ендогенний, властивий концепціям неоінституційної теорії. Антикризове  фінансове управління підприємством  спрямовано на вирішення ряду задач, основною з яких є своєчасне діагностування фінансового стану підприємства та вживання необхідних антикризових фінансових заходів з попередження кризи.

Виходячи із розглянутих  вище сутності та особливостей притаманних  системі, в цілому, та антикризовому  управлінню, зокрема, необхідно зазначити, що під системою антикризового управління слід розуміти сукупність взаємопов’язаних елементів, реалізація яких, дозволить не допустити втрати підприємством цінності як господарської одиниці в умовах нестабільного внутрішнього та зовнішнього середовища функціонування. 

Антикризове управління –  це така система управління, яка спрямована на вирішення задач інтенсивного розвитку підприємства завдяки мобілізації та інтенсифікації всіх ресурсів у противагу екстенсивному розвитку.

Ринкова економіка виробила велику систему фінансових методів попередньої діагностики й можливого захисту підпри ємства від банкрутства, що одержала назву “системи антикризового фінансового керування”. Для реалізації цієї системи керування в країнах з розвинутою ринковою економікою готуються особливі фахівці – менеджери по антикризовому керуванню компанією. Суть цієї системи керування полягає в тому, що погроза банкрутства діагностується ще на ранніх стадіях її виникнення, що дозволяє вчасно пустити в хід спеціальні фінансові механізми захисту або обґрунтувати необхідність певних реорганізаційних процедур. Якщо ці механізми й процедури причини несвоєчасного або недостатньо ефективного їхнього здійснення не привели до фінансового оздоровлення підприємства, воно стоїть перед необхідністю в добровільному або примусовому порядку припинити свою господарську діяльність і почати ліквідаційні процедури.

При визначенні складових  системи антикризового управління, ми враховували сутність та особливості  притаманні кожній системі, а також  антикризовому управлінню. Згідно тлумачного словника, система - порядок зумовлений правильним, планомірним розташуванням  і взаємним зв'язком частин чого-небудь[4]. З точки зору Василенка В.О. під  системою доцільно розуміти, щось ціле, створене з окремих частин та елементів  з метою забезпечення цілеспрямованої  діяльності. Автор виділяє такі особливості  притаманні кожній системі[5]: наявність  великої кількості елементів; об’єднаність елементів системи єдиною метою; наявність взаємозв’язків між елементами системи; єдність та цілісність елементів  системи; ієрархічність та самостійність; наявність чіткого управління.

 

 

2. Методика діагностики фінансової кризи на підприємстві

 

 

Під фінансовою кризою розуміють  фазу розбалансованої діяльності підприємства та обмежених можливостей його впливу на фінансові відносини. На практиці з кризою, як правило, ідентифікується загроза неплатоспроможності та банкрутства підприємства, діяльність його в неприбутковій зоні або брак у фірми потенціалу для успішного функціонування [1].

До основних чинників, які  можуть спричинити фінансову кризу  на підприємстві відносять: зовнішні, або екзогенні (які не залежать від діяльності підприємства), та внутрішні, або ендогенні (що залежать від підприємства). Головними екзогенними чинниками фінансової кризи на підприємстві можуть бути:

• спад кон'юнктури в економіці в цілому;
• значний рівень інфляції;
• нестабільність господарського та податкового законодавства;
• нестабільність фінансового та валютного ринків;
• посилення конкуренції в галузі та криза окремої галузі;
• посилення монополізму на ринку;
• дискримінація підприємства органами влади та управління;
• політична нестабільність у країні.

Головні ендогенні чинники  фінансової кризи:

• брак чітко визначеної стратегії розвитку підприємства;
• дефіцити в організаційній структурі;
• низький рівень менеджменту;
• низький рівень маркетингу та втрата ринків збуту продукції;
• незадовільне використання виробничих ресурсів;
• непродуктивне утримання зайвих робочих місць.