Промисловий спосіб виробництва свинини

Засоби механізації  цього процесу повинні задовольняти таким вимогам:

1. Забезпечувати задану точність дозування та рівномірність видачі кормів;
2. Мати можливість дозувати корм кожній групі тварин;
3. Робочі органи не повинні погіршувати якість корму чи його втрати;
4. Не повинні створювати небезпеки для тврин і обслуговуючого персоналу.

 

Визначаємо  кількість стаціонарних кормороздавачів  за формулою:

N_Р = 2 · Z_пр     (2.8)

N_Р = 2 · 1= 2 шт.

Для роздавання кормосумішей свиноматкам  і поросятам-сосункам застосовуємо кормороздавач КСП-0,8. Такий кормороздавач  обслуговує два ряди тварин. Відповідно в одному свинарнику-маточнику їх знаходиться два. Загальна кількість КСП-0,8 – 2 штук. В свинарнику для хряків застосуємо один роздавач КС-1,5. В свинарнику-відгодівельнику для відлучених поросят чотири  КС-1,5. В свинарнику для ремонтного молодняка один роздавач КС-1,5.

Для транспортування кормів від кормоцеху  до приміщень вибираємо мобільний  кормороздавач КУТ-3А.

Визначаємо  продуктивність т/год КУТ-3А за формулою:

,     (2.9)

Де σ_К – вантажопідйомність кормороздавача, т; t_ц – тривалість циклу, год.

,    (2.10)

 год

де Q_зм – продуктивність змішувача t_рв – час трангспортування корму роздавачем до місця роздачі, год; t_хх – час транспортування порожнього кормороздавача до місця його завантаження; год. t_зав – час завантаження, год; t_розв – час розвантаження, год, приймаємо такий як і час завантаження, тобто  
t_зав = t_розв = 0,1 год.

t_рв = t_xx = L/v      (2.11)

t_рв=5/5 = 0,1 год,

де: L – середня відстань до кормоцеху, км (в нашому випадку L=90 м довжині свинарника-відгодівельника); v - швидкість руху порожнього кормороздавача, км/год.

t_ц = 0,3 + 0,1 + 0,1+ 0,1 = 0,6 год.

Кількість КУТ-3А  визначаємо за формулою

,    (2.12)

Продуктивність  лінії роздавання кормів:

    (2.13)

де  Q_доб – добова потреба в кормах, т; h_р – кратність годівлі; t_год – тривалість годівлі, год.

 т/год

 шт.

.

 

2.3 Механізація водозабезпечення

 

Продуктивність  і стан здоров’я тварин залежать не тільки норми годівлі, а також  від своєчасного забезпечення їх доброякісною водою.

Джерелами водопостачання ферм бувають бурові свердловини (трубчасті  колодязі), шахтові колодязі та відкриті водойми. Для даного господарства вибераємо  джерелом водопостачання трубчастий колодязь.

Для напування свиней рекомендується вода, яка має температуру  в межах 8-25 °С, без сторонніх запахів, кольорів та смаку. Забрудненість не повинна перевищувати 2 мг/л. Питна  вода повинна мати нейтральну або  слаболужну реакцію, жорсткість – не більше 7 мг·екв/л, окисленість - не більше 2,5 мг/л, а вміст свинцю - не більше 1 мг/л.

Визначаємо  середньодобову потребу води:

,     (2.14)

де g_j – норма витрати води на 1 голову j-ї групи; m – кількість тварин і-ї групи на фермі.

 м³

Визначаємо  максимальну добову потребу води:

,     (2.15)

де a _доб. – коефіцієнт добової нерівномірності; a _доб. – 1,3

 м³

Вибираємо об’єм резервуара для зберігання води.

 м²,  (2.16)

Для зберігання води вибираємо водонапірна башта БР-15  з V_тех = 15м³; в кількості n = 1 шт.

Визначаємо  продуктивність насоса:

,     (2.17)

де  t_H = 7 – 14 год. Час роботи насоса за добу.

Q_H = 27/14 =1,9 м³/год.

Для підйому води із свердловини вибираємо  насос  ЭЦВ4-1,6-75; Q_техн = 1,2-2,7 м³/год.N = 2.5 кВт Технічна характеристика насоса:

продуктивність  – 1,2-2,7 м ³ / год;

  потужність електродвигуна – 0,75 кВт;

кількість насосів –1.

Для напування дорослих тварин вибираємо  автонапувалку соскового типу ПБС-1; для напування поросят ПБП-1.

 

Визначаємо  кількість автонапувалок.

,                                                                      (2.18)                       

де    m_і – кількість тварин, голів;

         Z – кількість тварин на яку розраховано одну автонапувалку [6],

               голів.

Визначаємо  кількість автонапувалок для свиноматок ПБС-1

                    

Визначаємо  кількість автонапувалок для поросят ПБП-1

                    

 

2.4 Механізація видалення гною

 

Орієнтуючись на зворотній спосіб утримання тварин і тип їхньої годівлі застосовуємо механічну систему видалення  гною.

Річний вихід гною розраховується12634

,                                                         (2.19)                

де   q_доб – добовий вихід гною (див. табл 6), кг.

кг.

Для видалення гною попередньо вибираємо скреперну  установку ТСН-3.0Б. Кількість тварин, що може обслуговувати одна скреперна установка обчислюємо за формулою

,                                                            (2.20)

де    Z=2 – кількість рядів станків, що обслуговує одна скреперна

                    установка;

         L=75 – робоча довжина ряду стаканів у приміщенні, м;

         m_с=25 – кількість тварин у даному станку, голів;

         В_ст=7,5 – ширина станка, м.

Визначаємо продуктивність лінії видалення гною за формулою

,                                                              (2.21)

де    К – кратність прибирання гною протягом доби (приймаємо К=2);

         Т_ц - тривалість циклу видалення гною, год.

 ,                                                          (2.22)

де    L_тр, L_п – довжина повздовжнього і поперечного транспортерів, м;

         - швидкість переміщення скреперних установок [6], м/год.

 

2.5 Забезпечення мікроклімату у свинарнику

 

Визначаємо годинний повітроробмін за вмістом вуглекислого газу та вологи за формулами [4]

,                                                         (2.23)                                                         

,                                                         (2.24)                                                       

де    d – кількість вуглекислого газу, що виділяється однією твариною

               [2], d=47 дм³/м³;

          m – кількість тварин у примвщенні, голів;

          d₁ – кількість вуглекислого газу у повітрі поза приміщення,

                  дм³/м³;

          d₂ – допустима норма вуглекислого газу у повітрі, дм³/м³;

 

          W – кількість водяної пари що виділяє одна тварина [2], г/год;

          - коефіцієнт, що враховує випаровування вологи з підлоги,

                 годівниць, тощо;

          W₂ – середня абсолютна вологість навколишнього повітря, г/м³;

          W₁ – допустима кількість вологи в приміщенні.

,                                                              (2.25)                                                          

 

де    - нормативна відносна вологість повітря в тваринницьких

                приміщеннях (для свинарника ля холостих маток і хряків при t˚=16˚ =75%);

         W_мах – максимальна абсолютна вологість повітря (W_мах=13,65г/м³).

 

Для подальших розрахунків  беремо максимальний повітрообмін, тобто  за вмістом вуглекислого газу.

Кратність годинного  повітрообміну

,                                                                   (2.26)                                                        

де:    V_пр – об’єм приміщення свинарника-відгодівельника.

Кратність повітрообміну  менше трьох, а отже згідно рекомендацій [4] приймаємо природну вентиляцію.

Визначаємо площу  витяжних каналів

                       

= 0,5м²,                         (2.27)

де  V- швидкість повітря в сараї м/год.

                                       

,                                   (2.28)

де  t_зн – температура зовні приміщення, град;

t_вн – температура в середині приміщення.

м/с.

Кількість вентиляторних  каналів

 

                                          

,                                            (2.29)                                                                                     

шт.

Приймаємо 2 шт. вентиляційних отворів.

 

2.6 Складання зведеної відомості необхідної кількості машин і обладнання кормоцеху.

 

 Таблиця 2.1. -     Зведена відомість машин і обладнання ферми             

 

Назва машин та обладнання	Марка	Кількість
Кормоцех Роздавач  кормів Заглибний насос  Башня Рожновського Автонапувалки   Скреперна установка	КЦС-2000 КС-1.5   ЭЦВ4-1,6-75 БР-15 ПБС-1 ПБП_1   ТСН – 3,0Б	1 3 1 1 8 80 4

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Забезпечення ефективності використання машин таобладнання на фермі

 

                3.1 Організація раціонального машиновикористання

 

 Організація  машиновикористання включає комплектування  машинами та обладнанням і  ефективне їх використання.

Комплектування  машин та обладнання полягає у  визначенні якісного і кількісного  складу техніки, що і було нами зроблено вище (див. п 2.1-2.6). Вихідними даними для визначення потреб у техніці  були такі: вік і продуктивність поголів’я, система утримання і  годівлі, рівень комплексної механізації  технологічних процесів і кількість, конструкція і ступінь придатності  тваринницьких приміщень і технічна характеристика машин і обладнання і форма організації праці.

Для забезпечення високопродуктивного використання машин і обладнання на фермі розроблено план-графіки машиновикористання і  технічного обслуговування з врахуванням  технології утримання і годівлі  тварин (див. п 3.2, 3.4).

 

3.2 Розробка план-графіка машиновикористання

 

Вихідними даними для розробки плану-графіка є: годинна  та змінна продуктивність, баланс машинного  часу, питомі витрати часу на фермі  а також обсяг і технологія робіт.

Графік складаємо  наступним чином (арк 3 гр. частини). По горизонталі у масштабі відмічаємо години доби по вертикалі – види робіт. У першому стовпчику графіка  вказуємо вид роботи, у другому  – марку машини, третьому – обсяг  робіт, в четвертому – продуктивність, у п’ятому – кількість машин. Розділив обсяг робіт на продуктивність машини і їх кількість, одержеємо  кількість годин роботи за добу та записуємо у шостому стовпчику. В сьомому стовпчику записуємо  потужність машини за технічною характеристикою. Помноживши кількість машин і  годин роботи за добу на потужність машини одержуємо витрату електроенергії. Яку записуємо у восьмий стовпчик. В дев’ятому – горизонтальними  лініями відмічаємо час початку  та закінчення роботи для кожного  виду обладнання.

Знаючи час початку  і закінчення роботи для кожного  виду машин, і їх потужність будуємо  графік споживання електроенершії на фермі протягом доби. Для цього  за кожну годину роботи машини визначаємо їх загальну споживану потужність і  в масштабі відкладаємо по вертикалі.

 

3.3 Вибір форми організації технологічного обслуговування

 

Технічне обслуговування – це сукупність заходів для підтримання  справності та роботоздатності машин  або обладнання при підготовці їх до роботи, транспортування чи зберігання. Для даної ферми вибираємо  форму організації технічного обслуговування машин, яка передбачає виконання усіх технічних заходів силами самого господарства.

 

3.4 Розрахунок необхідної кількості слюсарів та

майстрів-наладчиків для обслуговування машин та

обладнання на фермі

 

Щозмінне технічне обслуговування виконують слюсарі, а періодичне – спеціалізована бригада, в яку входять слюсарі та електрики  господарства, що працюють на пункті технічного обслуговування ферми. У затратах на ЩТО приблизно    робочого часу приділяють слюсарю, а операторам ферми. З врахуванням викладеного вище кількість слюсарів для проведення ЩТО обчислюємо за формулою

,                                                    (3.1)

де    К –  коефіцієнт, що враховує підміну слюсарів під час відпусток,