Організація і планування у тваринництві

   Суть  проблеми підвищення економічної  ефективності сільськогосподарського  виробництва полягає в тому, щоб  на кожну одиницю витрат - матеріальних, трудових і фінансових – досягти  істотного збільшення обсягу  виробництва сільськогосподарської  продукції, необхідної для задоволення  матеріальних і культурних потреб  суспільства.

  Економічна  ефективність сільськогосподарського  виробництва визначається на  різних рівнях. Залежно від цього  використовують відповідні економічні  показники, які повинні бути  органічно взаємопов’язані і  відповідати критерію ефективності. Вони не можуть бути єдиними  для оцінки ефективності сільськогосподарського  виробництва на різних рівнях. В умовах товарно-грошових відносин витрати підприємств набувають форми собівартості продукції. Собівартість як економічна категорія об’єднує всі витрати підприємства в грошовій формі, відшкодування яких необхідне для здійснення процесу простого відтворення. Вона показує витрати кожного виробника на виробництво і збут продукції. Собівартість одиниці продукції визначається відношенням витрат виробництва до обсягу виробленої продукції. Собівартість продукції включає спожиті засоби виробництва за фактичними цінами. Для обчислення собівартості продукції важливе значення має визначення складу витрат, які в неї включаються. Як відомо, витрати підприємства відшкодовуються за рахунок собівартості і прибутку. Тому зниження собівартості продукції має велике значення в підвищені ефективності виробництва. Зниження собівартості – основний шлях зміцнення економіки сільськогосподарських підприємств і важлива передумова підвищення матеріального добробуту їх працівників.

   Рентабельність  є важливою економічною категорією, яка властива діяльності підприємств  на принципах господарського  розрахунку і свідчить про  його прибутковість. Тому рентабельність  – це такий показник, який свідчить  про те, що діяльність відповідного  підприємства отримало прибуток. Він визначається відношенням  прибутку до понесених витрат  або активів, які зумовили його  одержання в процесі підприємницької  діяльності.  

Таблиця 7.

      Собівартість  і рентабельність виробництва зерна

   З даної таблиці можна побачити, що собівартість 1 ц реалізованого зерна  з кожним роком зростала, тобто вона у 2007 році дорівнювала 53,7 грн., а в 2009 році 74,4 грн., тобто зросла на 38,5%. Ціна реалізації 1 ц зерна у 2009 році порівняно з 2007 та 2008 роками зменшилася на 19,8%. В результаті прибуток на 1 ц зерна у 2009 році зменшився і становив лише 3,4 грн. Отже, бачимо, що рівень рентабельності у 2007 році становив 80%, а у 2009 році спостерігається значне зниження, яке сягає 4%.

   Основними причинами спаду зернового  виробництва і зниження його  рентабельності ТОВ «Козацьке»  є:

1) незначна  інфляція цін у товарному обміні  між сільським господарством  і іншими галузями народного  господарства;

2) невеликі  трудності у реалізації продукції,  відсутність гарантованих ринків  збуту зерна;

3) необхідно більше поповнювати оборотні кошти на паливо і мастильні матеріали, насіння, добрива, отрутохімікати.  
 

 У таблиці 9 розглянемо вплив факторів на зміну маси прибутку від реалізації зерна.

            Таблиця 8.

      Вплив факторів на зміни маси прибутку від  реалізації зерна

   За досліджуваний період маса прибутку реалізованого зерна зменшилась на   -1579,1тис. грн. або на 11,3%. За рахунок збільшення реалізації зерна на 18346 ц маса прибутку зросла на 792,5тис. грн. Внаслідок підвищення собівартості 1 ц зерна на 20,7грн. маса прибутку збільшилась теж на 1232,8 тис. грн. В результаті зменшення ціни реалізації 1 ц зерна на -19грн.  маса прибутку зменшилась на -1131,6 тис. грн. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 3. Фінансовий стан підприємства та його оцінка 

3.1. Інтенсифікація зернового  виробництва

   Забезпечення стабільного і достатнього продовольчого постачання населення зумовлює необхідність дальшого збільшення виробництва сільськогосподарської продукції. Для розв’язування цієї проблеми існує два шляхи: екстенсивний, коли розширюється тільки поле виробництва, та інтенсивний коли застосовуються більш ефективні засоби виробництва.

   Інтенсифікація сільського  господарства — це такий спосіб його ведення, за якого збільшення виробництва продукції досягається за рахунок додаткових вкладень, спрямованих на широке використання досягнень науково-технічного прогресу, застосування більш ефективних засобів виробництва і прогресивних технологій, що забезпечують підвищення продуктивності земельних угідь і поголів'я худоби. Особливість інтенсифікації сільськогосподарського виробництва полягає в тому, що технічні вдосконалення засобів і предметів праці виявляються не прямо, а через функціонування землі. Інтенсифікація землеробства базується на тій особливості землі як засобу виробництва, що її родючість при правильному використанні підвищується, забезпечуючи зростання врожайності сільськогосподарських культур.

   Інтенсифікація у рослинництві— це процес концентрації сукупних затрат уречевленої і живої праці на одній і тій самій земельній площі для збільшення виходу продукції і підвищення економічної ефективності її виробництва. Як економічний процес інтенсифікація у рослинництві відображує одну з важливих закономірностей його розвитку — збільшення витрат засобів виробництва на одиницю земельної площі, що супроводжується науковими, технічними і організаційно-економічними заходами вдосконалення виробництва.

     Інтенсифікація  у рослинництві тісно пов'язана з інтенсивним розвитком інших галузей агропромислового комплексу, об'єднаних спільною кінцевою метою. Процес інтенсифікації здійснюється в умовах оптимізації основних пропорцій між аграрним сектором і промисловістю, яка забезпечує його засобами виробництва, а також між галузями, які здійснюють переробку продукції рослинництва і виробниче обслуговування цієї галузі сільського господарства. Завдяки кращій збалансованості галузей агропромислового комплексу збільшується виробництво продукції рослинництва, значно  зменшуються  її  непродуктивні  витрати.   Це  сприяє підвищенню ефективності інтенсифікації рослинництва на основі економії праці, матеріальних і фінансових ресурсів, а також соціально-економічному розвитку села.

   В сучасних умовах інтенсифікація  у рослинництві є головним  напрямом його розвитку і основним  джерелом підвищення ефективності рослинництва, що забезпечує зміцнення економіки господарств. Мета інтенсифікації у рослинництві— збільшення виходу високоякісної продукції з розрахунку на одиницю земельної площі, а також підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Засобом розв'язання цієї проблеми є додаткові вкладення, що зумовлюють концентрацію уречевленої і живої праці на одній і тій самій земельній площі. У такому понятті інтенсифікації у рослинництві відображений її причинно-наслідковий зв'язок. Виходячи з цього вивчення інтенсифікації рослинництва здійснюють у три етапи на основі системи показників. Залежно від економічного змісту це показники рівня інтенсивності рослинництва, результату і економічної ефективності інтенсифікації в рослинництві.

    Рівень інтенсивності рослинництва  характеризується також таким показником, як затрати живої праці з розрахунку на гектар ріллі. Інтенсифікація у рослинництві здійснюється на основі широкого використання досягнень науково-технічного прогресу, що сприяє впровадженню комплексної механізації і автоматизації виробничих процесів, підвищенню продуктивності праці. Тому на відміну від інших показників затрати праці на один гектар ріллі у процесі інтенсифікації закономірно зменшуються. Це відображує відповідні зміни у співвідношенні затрат уречевленої і живої праці з підвищенням технічної озброєності рослинництва.

   У сільськогосподарській практиці  можливі три варіанти ефективності інтенсифікації рослинництва: окупність додаткових витрат не змінюється, на один гектар ріллі вони дають стільки ж продукції, як і попередні рівновеликі витрати; додаткові витрати забезпечують більший обсяг продукції порівняно з попередніми витратами; додатковий вихід продукції менший за додаткові виробничі витрати. В останньому випадку інтенсифікація сільського господарства   здійснюється   на   основі   незмінних   технічного рівня і агротехніки без урахування досягнень науково-технічного прогресу.

   Важливим чинником інтенсифікації галузі є удосконалення технології оброблення зернових культур.

   Основними  напрямками удосконалення технологій  ТОВ «Козацьке» є:

• оптимізація режиму харчування рослин шляхом внесення необхідної кількості добрив строго по нормам на запрограмований врожай;
• використання високоврожайних сортів і гібридів зернових культур, стійких до полягання, хворобам і шкідникам;
• застосування найбільш раціональних схем розміщення рослин по кращих попередниках у системі сівозмін, що дозволяє ефективно використовувати землю і техніку;
• скорочення числа агротехнічних прийомів на основі їхніх суміщень в комбінованих агрегатах ( передпосівне підготування ґрунту, посівів, внесення добрив).
• потокове виконання операцій по окремим технологічним стадіям (складання врожаю, очищення полів від соломи);
• застосування інтегрованих систем захисту рослин від хвороб, шкідників і бур’янів;
• своєчасне і якісне виконання всіх технологічних прийомів на основі комплексної механізації виробництва.

      Дослідимо інтенсифікацію сільськогосподарського виробництва на даному господарстві. 

                                                                                                                     Таблиця 9.

      Рівень  інтенсивності та економічної ефективності виробництва зерна

      Аналізуючи  дані таблиці 9 можна зробити висновки, що виробничі витрати зросли на 121,2 грн. з 2007 року по 2009 рік. За даними спостерігаємо зростання урожайності на 5,8 ц. Що стосується затрат праці на 1 га посіву з 2007 року по 2009, то вони зменшились на 0,5 люд-год. Затрати праці на 1 ц за період 2007 – 2009 роки зменшились на 0,03 люд-год. Собівартість 1 ц реалізованого зерна у 2009 році зросла на 20,76, або на 38,6%. Ціна реалізації зменшилась на 19,08 грн. У 2008 році спостерігається зниження розмірів прибутку на 18,16 грн. на 1 ц і рівень рентабельності 45%, порівнюючи 2009 з 2007 роками, то 2009 рік має теж зниження, але збитку не спостерігається, підприємство є прибутковим, розмір прибутку становив – 3,4 грн. на 1 ц, рівень рентабельності 4%.