Інтенсивна технологІя вирощування запрограмованого врожаю озимої пшениці

Автор: Пользователь скрыл имя, 23 Ноября 2011 в 19:39, курсовая работа

Описание работы

Основне призначення озимої пшениці – забезпечення людей хлібом і хлібобулочними виробами. Цінність пшеничного хліба визначається сприятливим хімічним складом зерна. Серед зернових культур пшеничне зерно найбагатше на білки. Вміст її у зерні пшениці залежно від сорту та умов вирощування становить у середньому 13 - 15%. У зерні пшениці міститься велика кількість вуглеводів, у тому числі до 70% крохмалю, вітаміни В1 , В2 , Р , Е та провітаміни А, D, до 2 % зольних мінеральних речовин. Білки пшениці є повноцінними за амінокислотним складом, містять усі незамінні амінокислоти – лізин, триптофан, валін, метіонін, треонін, фенілаланін, гістидин, аргінін, лейцин, ізолейцин, які добре засвоюються людським організмом. Проте у складі білків недостатньо таких амінокислот, як лізин, метіонін, треонін, тому поживна цінність пшеничного білка становить лише 50% загального вмісту білка. 400 - 500г пшеничного хліба та хлібобулочних виробів покриває близько третини всіх потреб людини в їжі, половину потреби у вуглеводах, третину (до 40%) – у повноцінних білках, 50 - 60% – у вітамінах групи В, 80% – у вітаміні Е. Пшеничний хліб практично повністю забезпечує потреби людини у фосфорі та залізі, на 40% – у кальції.

Содержание

Вступ
1. Загальні відомості про господарство та вирощувані культури.
2. Коротка ботанічна характеристика та вимоги озимої пшениці до умов росту і розвитку.
3. Особливості ведення галузі рослинництва в умовах реформування земельних відносин та стан технології вирощування озимої пшениці в господарстві.
4. Розрахунок можливого рівня врожайності озимої пшениці.
5. Розробка системи агротехнічних заходів вирощування запрограмованого врожаю озимої пшениці.
5.1 Господарсько-біологічна характеристика підібраних сортів.
5.2 Розміщення озимої пшениці в сівозміні.
5.3 Обробіток ґрунту.
5.4 Удобрення озимої пшениці.
5.5 Підготовка насіння та сівба.
5.6 Догляд за посівами.
5.7 Строки та технологія збирання врожаю.
6. Нові досягнення науки та передовий досвід вирощування озимої пшениці.
Висновки.
Додатки.
Використана література.

Работа содержит 1 файл

Озима пшениця К.Р..docx

— 148.76 Кб (Скачать)

Оптимальна концетрація  озимої пшениці в сівозміні – 30%, а період повернення культури на попереднє місце – 2-3 роки. Збільшення концетрації озимої пшениці в сівозміні погіршує мікробіологічні процеси в грунті, обумовлює токсичність грунту, різко погіршує фітосанітарну ситуацію, потребує додаткових витрат на засоби захисту рослин та добрив. 
 
 

    1. Обробіток  ґрунту
 

      Головне завдання обробітку грунту полягає в створенні відповідної агрофізичної конструкції орного та посівного шару грунту, яка дала б змогу одержати якісні сходи та забезпечила б оптимальні умови для росту і розвитку культури. Обираючи той чи інший спосіб основного обробітку грунту, технолог повинен враховувати:

· Особливості  попередників, терміни їх збирання;

· Забур'яненість поля;

· Зволоження грунту;

· Погодні умови;

· Організаційно-господарські обставини.

      Після багаторічних і однорічних трав, зайнятих парів, де, як правило, збирання проводять рано, за умов нормального зволоження проводиться звичайна культурна оранка в агрегаті з бороною чи котком (залежно ві стану груну) на глибину 22-25 см. Оранці може передувати дискування важкими боронами в 2 сліди, яке проводять на глибину 6-8 см відразу після збирання попередника.

      За посушливих умов, особливо в Південному Лісостепу чи Степу, після багаторічних трав на один укіс доцільно застосовувати поверхневий обробіток грунту важкими боронами в агрегаті з котками, зубовими боронами. Можливе також застосування чизельних культиваторів, плоскорізів різних типів. Глибина обробітку – 10-12 см. З метою збереження вологи і покращення якості обробітку грунт відразу розробляють до посівного стану паровими культиваторами чи комбінованими грнутообробними машинами.

      Після гороху до сівби пшениці залишається 50-60 днів. Основний обробіток грунту можна виконувати як шляхом оранки, так і поверхневим способом. Оранку більш доцільно застосовувати за умов нормального зволоження т анадмірної забур'яненості поля, особливо багаторічними бур'янами. Глибину обробітку встановлюють таким чином, щоб якісно загорнути поживні рештки та надійно знищити бур'яни. Перед оранкою особливо забур'янених площ слід провести дискування на глибину 6-8 см у 1-2 сліди. Плуг обов'язково агрегатують з котком чи зубовою бороною. За необхідності після оранки виконують додаткове ущільнення котками.

      Після основного обробіту площ, які рано звільняються від попередніків пшениці, приблизно за місяць до сівби грунт розробляють до посівного стану паровими культиваторами чи комбінованими знаряддями типу "Європак", "Борекс", "Компактор" тощо. До сівби у міру випадання дощів і проростання бур'янів проводять 1-2 культивації чи боронування На полях, які пізно звільняються від попередників (кукурудза на силос, круп'яні культури, соя, цукрові буряки, інші), як правило, застосовують енергоощадні, безполищеві способи обробітку грунту, які забезпечують всоку продуктивнітсь і якість роботи. При цьому використовують ріні модифікації важких дискових борін, чизелів, плоскорізів, протиерозійних важких культиваторів в агрегаті з зубовими, голчастими боронами, котками. 

      При виконанні обробітку грунту в пізні терміни з огляду на дефіцит вологи надто важливо без розриву в часі довести грунт до посівного стану.

За даними досліджень Вінницької ДСГДС, інших наукових установ України, систем поверхневого, чизельного або плоскорізного обробітків грунту, порівняно з оранкою (за умови застосування гербіцидів навесні), не знижують продуктивності озимої пшениці. Разом з тим – зменшують непродуктивні витрати вологи з грунту, підвищують його ерозійну стійкість. При цьому значно зростає продуктивність праці, на третину зменшуються витрати палива, забезпечується одержання нормальних сходів навіть у посушливі роки.

      При виконанні основного обробітку грунту під озиму пшеницю головним факторомє не спосіб обробітку, а своєчасність його проведення і доведення грунту до посівного стану. Надто не бажано відтягувати терміни підготовки грунту до вересня, що неминуче обумовить погіршення його якості, порушення оптимальних термінів сівби та якості конструкції посіву і, як наслідок, - відчутне зниження продуктивності.

Передпосівний обробіток здійснюють без розриву  в часі з сівбою. При цьому краще  використовувати комбіновані знаряддя типу "Компактор", "Європак", "Борекс" тощо, які дають змогу  якісно підготувати насіннєве ложе без надмірних витрат вологи. Глибина обробітку – 4-5 см. 
 

    Таблиця № 7 Система обробітку грунту під озиму пшеницю

Попередник  горох

Тип забур’яненості змішаний

Ступінь забур’яненості середній 

Види  обробітку Прийоми обробітку Машини  для обробітку Строки  виконання робіт Агротехнічні  вимоги до якості
Основний Лущення Т-150К+ЛДГ-10 Відразу  після  збирання попередника Глибина  6-8см.
Лущення повторне Т-150К+ППЛ-10-25 Через 12-14 днів після першого Глибина  10-12см.
Внесення  мінеральних добрив МТЗ-82+НРУ-0,5 В день оранки Доза - 4,5 ц/га,

Рівномірність

Внесення  органічних добрив Т-150К+ПРТ-10 В день оранки Доза – 30т/га,

відсутність огріхів

Оранка Т-150К+ПЛН-5-35+2БЗТС-1,0 Через 14-16 днів після 2-го лущення Глибина 20-22см, обов’язкове подрібнення брил
Передпосівний Зарівнювання  борозен і гребенів Т-150К+ВИП-5,6 Одночасно з  оранкою Зарівнювання  борозен і гребенів
  Культивація з  боронуванням МТЗ-80+КПС-4+4БЗСС-1,0 Після проростання  бур'янів   Глибина 6-8 см, вирівнювання поверхні
  Передпосівне  розпушування, вирівнювання, коткування МТЗ-80+РВК-3 В день, або на передодні посіву Глибина 4-6 см, розпушування, вирівнювання, коткування
 
 
 
    1. Удобрення озимої пшениці
 

      Збалансоване мінеральне живлення  озимої пшениці протягом вегетаційного  періоду є важливим фактором  формування оптимальної конструкції  посіву, регулювання продуктивного  процесу. За даними польових  дослідів Ерастівської дослідної станції, внесення оптимальних норм мінеральних добрив в поєднанні з інтенсивним захистом забезпечує 28-32% приросту урожаю, що пов'язано з високою потребою пшениці щодо мінерального живлення. Для продукування 6 т/га зерна з відповідною кількістю соломи вона споживає 180 кг азоту, 80 кг фосфору і 155 кг калію. Пшениця добре реагує як на мінеральні, так і на органічні добрива. Тому, за можливості, при розміщенні пшениці після зайнятого пару чи багаторічних трав на один укіс під пшеницю доцільно вносити 20-30 т/га гною.

      Норми мінеральних добрив встановлюють з урахуванням запланованої урожайності, вмісту елементів живлення в грунті та інших чинників. При цьому використовують розрахункові методи, рекомендовані науково-дослідними установами дозами внесення для різних грунтово-кліматичних зон чи нормативи витрат елементів живлення з урахуванням забезпеченості грунту елементами живлення.  

     Система удобрення пшениці передбачає внесення всієї розрахункової норми фосфору і калію восени під основний обробіток грунту. Достатнє живлення вказаними елементами сприяє доброму укоріненню рослин, нагромадженю достатньої кількості цукрів в осінній період вегетації, обумовлюючи таким чином хорошу зимостійкість.

      В осінній період озима пшениця споживає близько 10% загальної кількості азоту. Для нормального росту і розвитку пшениці достатньо, щоб в одному шарі грунту запаси мінерального азоту перед сівбою становили 30-40акг/га. При вищому забезпеченні рослин азотом (наприклад, при внесенні всієї норми азоту восени) рослини переростають, знижується їх зимостійкість та стійкість до хвороб. Крім того, за тривалого знаходоження азотних добрив у грунті азот втрачається внаслідок денітрифікації, вимивання чи площинного змивання.

      Азотні добрива доцільно вносити восени під передпосівну культивацію чи під час сівби близько 30 кг/га д.р. у разі, коли перед сівбою в одному шарі грунту вміст мінерального азоту (сума аміачного і нітратного) становить до 30 кг/га. Внесення певної кількості азотних добрив восени є виправданим у разі запізнення з сівбою, коли рослини відстають у рості, коли не внесено добрив до сівби чи під сівби виникає потреба в осінньому підживленні пшениці. Підживлення азотом у пізньоосінній період (за 15-20 днів до завершення вегетації) доцільне також у тому разі, коли вміст загального азоту в листках пшениці на початку кущіння становить менше 4%. Водночас з азотними добривами за потреби вносять фосфорні і калійні з розрахунку 20-30 кг/га д.р., що посилить ріст і розвиток рослин, сприятиме формуванню кращої морфологічної конструкції посіву в осінній період.

      Класична схема підживлення озимої пшениці азотними добривами передбачає їх внесення почастково в три прийоми: на 3 етапі органогенезу (весняне кущіння), 4 етапі (вихід в трубку) і 7 етапі органогенезу (цвітіння).

      Метою першого підживлення, яке називають вегетаційним, є стимулювання відродження рослин та кущіння. Воно має велике значення для ослаблених, слабо розкщених посівів. Друге підживлення азотом називають репродуктивним. Його завдання полягає в тому, щоб не допустити редукції стеблостою і достатньо забезпечити азотом кожен продуктивний пагін. Значимість другого підживлення обумовлена тим, що пшениця в даний період споживає 45% азоту від річної потреби. Третє підживлення називають якісним. Його мета – достатньо забезпечити рослину азотом для формування високої якості зерна (високий вміст білка, клейковини, нормально виповненість зерна). Доцільно проводити на посівах нормальної конструкції на VII-IХ етапі органогенезу, якщо вміст азоту в рослинах у фазу трубкування перебуває в інтервалі 2-3%. При цьому співвідношення N : Р становить менше 3:1. На нормально розвинутих посівах при відновленні вегетації в терміни, близькі до середньобагаторічних, оптимальна схема підживлення азотними добривами така: перше підживлення – 30%, друге – 50%, третє – 20% загальної норми азоту. В решті випадків схеми підживлень визначають, враховуючи стан посіву, час відновлення вегетації, вологість грунту і розвиток погодної ситуації та наявність добрив.

       При визначенні схеми підживлення озимої пшениці азотними добривами навесні варто провести інтегральну весняну діагностику, яка враховує:

· Кількість  життєздатних рослин на 1 м2,

· Кількість  пагонів на 1 м2,

· Біологічну властивість сорту до кущіння,

· Терміни відновлення  весняної вегетації,

· Запаси мінерального азоту в грунті,

· Вологість  грунту.

      При визначенні доз азотних добрив для підживлення озимої пшениці зручно використовувати також метод грунтової діагностики, запропонований Центральним інститутом агрохімічного обслуговування.

      Першого підживлення можна не робити на тих площах, де запаси мінерального азоту в шарі грунту 0-60 см становлять понад 160 кг/га, а також при ранньому відновленні весняної вегетації, коли густота стеблостою становить понад 1000 пагонів на 1 м 2. Краще 70-80% загальної норми азоту на таких площах внести в друге і 20-30% в третє підживлення. Проте в разі пошкодження листя морозом, за повільного наростання температури, значних її добових амплітуд (навіть за вказаної щільності пагонів) доцільно внести 20-30 кг/га азоту для стимулювання відростання кореневої системи ти листкового апарату.

      При обмежених ресурсах азотних добрив (30-50 кг/га) підживлення бажано виконати в кінці третього – на початку четвертого етапу органогенезу. Фізіологічно ослаблені, недостатньо розкущені посіви підживлюють азотом якомога раніше по, так званому, мерзлоталому грунті до відновлення вегетації.

На перерослих посівах, на посівах, вражених сніговою пліснявою та іншими хворобами, крім азотних, доцільно внести калійні добрива з розрахунку 30-40 кг/га діючої речовини у будь якій формі, включаючи каїніт. Вказане добриво вносять в разі утворення льодової кірки на посівах взимку.

      В якості азотних добрив застосовують аміачну селітру, вапняково-аміачну селітру, сечовину. При застосуванні сечовини потрібно, щоб вона мала гарантований контакт з грунтовою вологою. Навіть короткотривале перебування сечовини на поверхні сухого грунту обумовлює значнінепродуктивні витрати азоту в газоподібному вигляді. Аміачна та вапняково-аміачна селітри матимуть також більший ефект при надійному контакті з вологим грунтом. Тому при достатній зволоженості грунту підживлення пшениці виконують розкидним способом, за дефіциту вологи використовують дискові сівалки, загортаючи добрива на глибину 2-3 см, або одночасно з внесенням добрив посіви боронують. З метою покращення якості зерна (вміст білка, клейковини та пов'язані з ними інші технологічні якості) застосовують позакореневі підживлення азотом на VII-IХ етапах органогенезу. При цьому традиційно застосовують сечовину або суміш сечовини та аміачної селітри (плав). Норма внесення азоту при цьому становить 20-30 кг/га діючої речовини, концентрація робочого розчину – 10-20%. Розчини нижчої концентрації застосовують за ранніх термінів підживлення.

       В останні роки великої популярності в західних країнах набув метод позакорневого застосування макро: і мікродобрив. Наприклад, система "Еколист" фірми "Екоплон" передбачає трикратне позакореневе внесення вказаних добрив, в яких, крім основних макроелементів, містяться мікроелементи: В, Си, Fе, Мin, Mg, Zn. Причому, елементи живлення перебувають в халатній формі, добре закріплюються і проникають в тканини рослини.

       Позакореневе внесення добрив Еколист поєднують із застосуванням (за необхідності) фунгіцидів, інсектицидів без зниження цільового ефекту останніх. Норма витрати робочого розчину – 200-300 л/га. Добрива Еколист бажано доповнювати сечовиною з розрахунку 20-30 кг/га навесні в фазі кущіння, 12-18 кг/га – в фазі виходу в трубку і 8-12 кг/га – в фазі колосіння (додаток 2).

       На підставі розрахунків гранично можливого рівня продуктивності культури за ФАР, вологозабезпеченістю, генетичним потенціалом сорту встановлюється величина запрограмованого врожаю.

Информация о работе Інтенсивна технологІя вирощування запрограмованого врожаю озимої пшениці