Молочна продуктивність корів

Молочна продуктивність корів.  Аналіз до табл. 4.2.1.

В результаті проведених досліджень встановлено, що в основний період досліду у 1-й контрольній групі середньодобовий надій становив 13,2 кг/гол. В 2-й дослідній групі він складав 14,0 кг/гол, що на    6,1 % більше від контрольної. Відповідно середньодобовий надій молока у тварин 3-ї дослідної групи становив 14,3 кг/гол , що на 8,3 % вищий від корів контрольної групи. У таблиці 4.2.1. подано показники надою молока на одну голову за 90 діб, за якими видно його збільшення  у двох дослідних групах – на 72 та 99 кг. Це дає змогу зробити висновки, що додавання до раціонів корів мінеральних речовин у невеликих кількостях,  в нашому випадку алунітового борошна, досить помітно підвищує показники молочної продуктивності худоби, середньодобового надою та вмісту жиру в молоці. Введення алунітового борошна в суміші з концентратами не погіршило якість молока, також за результатами досліджень частка жиру та білку в молоці в усіх групах була майже однаковою 3,71-3,73 %. 
 
 
 
 
 
 
 
 

 Середньодобовий  надій молока базисної жирності  на одну голову складав у  К групі – 13,9, у Д1 групі  – 16,4 кг, що на 18,0 % вище, у Д2  становив – 16,9 кг більше контролю  на 21,6 %, а у групі Д3 – 16,5 кг вище контрольних аналогів  на 18,7 %.

Найкращий вплив  кормового фактору помітний у  корів Д2 групи, де в раціоні складали кормові боби і зерно озимого  ріпаку у співвідношенні (1:3) з БММД-1.

Середньодобовий надій  на корову-первістку (рис. 2) перед постановкою  на основний період досліду знаходився в межах  15,4 − 16,1 кг/гол. В заключний  місяць досліду надій сягав у  тварин К групи 10,0 кг/гол. У дослідних  аналогів Д1 групи середньодобовий  надій був відповідно 11,0 кг/гол, що на 10,0 % більше від К групи корів. Відповідно тварин групи Д2 і Д3 12,0 і 11,4 кг/гол, що на 20,0 і 14,0 % вищий від  тварин контрольної групи. Середньодобовий  надій молока базисної жирності (табл.3) протягом усього періоду досліду  на одну корову складав (кг): К група  − 12,8, Д1 група − 13,6 більше контролю на 6,3 %, Д2 − 16,7 і вище на 30,5 % проти  контролю та у Д3 групі − 14,4, що на 12,5 % переважає контроль.

В результаті аналогічний  вплив досліджуваного кормового  фактору помітний у тварин групи  Д2, де в раціоні була введена суміш  дерті кормових бобів і зерна  озимого ріпаку у співвідношенні (1:3) з додаванням БММД-1.

Висновки. Отже, дослідження  молочної продуктивності лактуючих корів (серія 1-2) свідчить про позитивну дію кормового фактору на середньодобові надої тварин. Аналізом щодекадних контрольних надоїв встановлено особливо помітне збільшення молочної продуктивності у корів старше ІІ-ІІІ лактації за рахунок введення у їх раціони суміші зерна кормових бобів та озимого ріпаку 46 % за масою у співвідношенні 1:3.

Щодо корів-первісток  аналогічне збільшення надоїв молока на голову відмічається у трьох дослідних  групах, проте суттєве збільшення у тварин другої дослідної групи, де в раціон було включено суміш  дерті зерна кормових бобів та озимого ріпаку (1:3). 

Молочна продуктивність.

    Молочна продуктивність – спадкова ознака, вона передається потомству від  обох батьків. 

         Рівень молочної продуктивності  залежить від багатьох факторів. Воно збільшується з віком  тварини до досягнення певної  межі, а в міру старіння організму  – знижується. 

         Оцінювати молочну продуктивність  корів можна і за добовими  надоями, за кількістю молочного  жиру за лактацію. 

    *  Фактори, що впливають на молочну продуктивність, можна умовно поділити на: генетичні, фізіологічні та зовнішнього середовища, до яких можна включити рівень і тип годівлі, умови догляду, утримання, клімат, технологічні умови. 

    Рівень  молочної продуктивності зумовлюється породою, лінійною та родинною належністю тварини, а також материнським та батьківським походженням. 

    Породи  великої рогатої худоби у процесі  формування, вдосконалення набули біологічних  та господарсько цінних якостей, у тому числі високої молочної продуктивності і хорошого складу молока.  

    Вплив віку і віку першого парування. Від  молодих корів І та II отелення одержують надої, нижчі, ніж від  корів старших, що мають більше трьох  отелів. Корови III лактації і старші вважаються повновіковими. З віком надої поступово підвищуються і досягають свого максимуму. Скороспілі породи досягають максимальних показників раніше, ніж пізньоспілі. 

    Для більшості молочних та молочно-м'ясних  порід з нормальним рівнем годівлі  максимальні надої характерні для V—VI лактацій. 

    Істотний  вплив на надої корів має інтенсивність  вирощування і вік корів при  першому отеленні. Висока молочна  продуктивність за І лактацію може бути одер­жана від корів, вирощених  при високому рівні годівлі, і  за умови, що телички не хворіли при  вирощуванні. Рано запліднені, недорозвинені  телиці після отелення дають менше  молока, ніж запліднені в більш  зрілому віці. При визначенні строків  першого осіменіння важливо враховувати  не тільки вік, а й живу масу телиць. Бажано, щоб їхня маса досягала на період осіменіння 2/3 маси повновікової тварини  даної породи. Оптимальним для  парування телиць вважається вік 17—18 місяців. Дуже пізнє осіменіння у  віці старше 24—30 місяців не підвищує продуктивності корів. 

    * Вплив тільності на надої. Зменшення  надоїв у корів спостерігається  здебільшого на 5—6-му місяці тільності, 

    коли  починають діяти гормони жовтого  тіла, які пригнічують дію лактогенних гормонів. Менші надої у корів спостерігаються в період охоти, але цей спад надою швидко відновлюється. Корови з добрим фізіологічним станом та хорошою вгодованістю під час сухостійного періоду мають кращі надої в наступну лактацію, ніж корови з недостатньою вгодованістю. 

    Відомий зоотехнік С. І. Штейман вважав, що надій в наступну лактацію безпосередньо залежить від того, наскільки добре годували корову в період сухостою і якою була тривалість сухостійного періоду. 

    * Вплив сервіс-періоду. Для щорічного  одержання телят від корови  слід стежити за часом осіменіння  їх після отелення. Період між  датами отелення і запліднення  на наступну лактацію називають  сервіс-періодом. Нормальна тривалість  його — 60—85 днів. Така тривалість  періоду дає змогу щороку одержувати  телят від кожної корови, підтримувати  лактацію протягом 300— 305 днів.

    Запліднення корів у першу охоту через 23—28 днів після отелення призводить до зменшення надоїв, бо в яєчнику  утворюється жовте тіло і виділяється  гормон прогестерон. Раннє запліднення скорочує тривалість лактації до 240—270 днів, лактація швидше згасає. 

    Регулюючи тривалість сервіс-періоду, можна впливати на величину надою і тривалість лактації. Сервіс-пері-од, довший за 90 днів, подовжує лактацію до 320—350 днів. За все життя  корови з подовженим сервіс-періодом дають менше телят і менше  молока. У товарних господарствах  максимально скорочують сервіс-період, у племінних — для кожної корови визначають індивідуально. 

    * Вплив стану здоров'я. Тільки  здорова корова здатна проявити  свій генетичний потенціал молочної  продуктивності. Захворювання на  туберкульоз зменшує надої у  хворих корів порівняно із  здоровими на 20—35, при бруцельозі— на 40—60%. Ящур та інші гострі інфекційні захворювання також зменшують надій. 

    Здебільшого корови страждають від маститів. Залежно  від того, наскільки сильно запалені частки вим'я, як протікає мастит, спостерігається  і зменшення надоїв. У більшості  господарств мастити бувають  у 3—5 % загального поголів'я корів. Атрофія  часток вим'я, що є наслідком захворювання на мастит,— основна причина вибраковування корів. Мастити спричинюють біль у корів, який посилюється в процесі  доїння, що призводить не тільки до зменшення  надоїв, а й до порушення кровообігу у вим'ї та статевих органах.  

    * Вплив годівлі. Більшість вчених  вважають, що рівень молочної  продуктивності на 60 % залежить від  оптимального рівня і типу  годівлі корів. Усі інші фактори  разом забезпечують 40 % рівня надоїв. 

    Систематичне  недогодовування або надлишок одного чи кількох елементів годівлі  призводить до порушення обміну речовин  в організмі корів, що спричинює  захворювання, і, як наслідок, зменшується  надій. Високий рівень годівлі при  обов'язковій його повноцінності  — основна умова підвищення надоїв. Завдяки оптимальній, повноцінній  годівлі вдається підтримувати високий  рівень лактації, яка повільно спадає протягом тривалого часу. Недостатня, нерівномірна годівля може понизити надої на 25—ЗО % Особливо різкий спад надоїв при погіршенні годівлі відбувається у високопродуктивних корів. 

    * Вплив мікроклімату приміщень  на надій. На рівень молочної  продуктивності значно впливають  параметри мікроклімату, що забезпечують  нормальний обмін речовин в  організмі і збереження рівня  надоїв: температура повітря 5—15 °С, відносна вологість 70—75 %, годинний  повітряний обмін на 100 кг живої  маси 17 м3/год, швидкість руху  повітря 0,5 м/с,  концентрація  вуглекислоти 0,25%, аміаку — 20 мг/м3. Приміщення потрібно добре вентилювати, бо при відсутності вентиляції надої корів .зменшуються на 17—18 .%. 

    * Вплив кратності і способів  доїння. Від технології доїння  залежить кінцевий результат  впливу всіх факторів, разом узятих. 

    Переважна більшість корів дає вищі надої  при 3-разовому доїнні. Скорочення кратності  доїння до 2 разів призводить до зменшення  надоїв. Дослідженнями вста­новлено позитивний вплив 3-разового доїння порівняно  з 2-разовим. Перехід з 2- на 3-разове доїння збільшував надій в середньому на 11—12 % з коливанням від 5 до 20 %, а в  корів-первісток ■—на 14 %• Зменшення надоїв при переході з 3-разового на 2-разове доїння залежить від рівня продуктивності корів і періоду лактації. 

    На  рівень надоїв впливає також тривалість світлового дня. В умовах 16-годинного  дня і 8-годинної темряви збільшується концентрація пролактину в сироватці  крові корів. Такі корови дають на 10 % більше молока, ніж ті, що перебували в умовах природного освітлення.

    Вплив кліматичних умов. Кліматичні умови  також впливають на молочну продуктивність корів. При високих температурах (понад 35—40 °С) повітря в організмі  молочних корів порушується нормальна  терморегуляція, вони втрачають апетит. При низьких температурах (мінус 25 °С і нижче) обмін підвищується, зростає потреба в кормах. В  дуже холодних приміщеннях надої  корів зменшуються. Переміщення  тварин з однієї кліматичної зони в іншу призводить до зміни рівня  продуктивності.