Кругообіг господарських засобів і місце коштів у ньому

      До поточних рахунків також належать:

  - рахунки за спеціальними режимами їх використання, відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України;

  - поточні рахунки  типу “Н”, що відкриваються  в національній валюті офіційним  представництвам і представництвам  юридичних осіб-нерезидентів, які  не займаються підприємницькою  діяльністю на території України;

  - поточні рахунки типу “П”, що відкриваються в національній валюті постійним представництвам;

  - карткові рахунки, що відкриваються для обліку операцій платіжними картками;

  - поточні рахунки  виробничих фондів.

    Депозитним рахунком  є рахунок, що відкривається  банком клієнту на договірній  основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в  управління на встановлений термін  або без зазначення такого  терміну під визначений відсоток  і підлягають поверненню клієнту  відповідно до чинного законодавства  в Україні та умов договору.

    Договір банківського рахунка та договір банківського вкладу укладаються в письмовій формі. У договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються:

  - вид банківського вкладу;

  - сума, що вноситься або перераховується на депозитний рахунок;

  - термін дії договору;

  - розмір і порядок  сплати відсотків, умови перегляду  їх розміру, відповідальність  сторін;

  - умови дострокового розірвання договору;

  - інші умови за погодженням сторін.

     У випадку відкриття двох і більше поточних рахунків у національній валюті власник рахунку протягом трьох робочих днів з дня відкриття або закриття наступного рахунку визначає один з рахунків як основний, на якому буде обліковуватись заборгованість, що стягується у безспірному порядку, і повідомляє номер цього рахунку податковому органу, де він зареєстрований як платник податків.

   Підприємство, одержавши згоду вибраного банку на розрахунково-касове обслуговування, подає йому такі документи для відкриття рахунку:

  - заяву про відкриття поточного рахунка. Заяву підписують керівник і головний бухгалтер юридичної особи. Якщо в штатному розписі немає посади головного бухгалтера або іншої особи, на яку покладено функцію ведення бухгалтерського обліку та звітності, то заяву підписує лише керівник. На заяві клієнта мають бути зазначені підписи одного з керівників банку або уповноваженої ним особи, на яку згідно з внутрішніми положеннями банку покладається обов'язок приймати рішення про відкриття поточних рахунків клієнтів тощо.

  - копію свідоцтва  про державну реєстрацію юридичної  особи в органі державної виконавчої  влади, іншому органі, уповноваженому  здійснювати державну реєстрацію, засвідчену нотаріально.

  - копію належним чином зареєстрованого статуту, засвідчену нотаріально або органом, який реєструє.

 - копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік, засвідчену нотаріально або уповноваженим працівником банку.

- картку зі зразками  підписів осіб, яким надано право  розпорядження рахунком та підписами  розрахункових документів, засвідчену  нотаріально.

   Наприклад, підприємство « Удай – Агро» надало банку картку зі зразками підписів і відбитком печатки. В ній право першого підпису належить керівникові юридичної особи –Трубніков В.М. Право другого підпису належить головному бухгалтеру чи іншій уповноваженій особі. Справжність підпису засвідчив нотаріус.

 - довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України.

 

 

4.2 Документальне  оформлення банківських операцій

 

Відповідно до «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», встановлені правила використання під час здійснення розрахункових операцій таких платіжних документів (інструментів):

• платіжного доручення;
• платіжної вимоги-доручення;
• платіжної вимоги;
• розрахункового чека;
• акредитива;
• векселі.

   Платіжне доручення  – розрахунковий документ, що  містить письмове доручення платника  обслуговуючому банку при списанні  зх. Свого рахунку зазначеної  суми коштів та її перерахування  на рахунок  отримувача.

    Банк платника  приймає платіжне доручення до  виконання протягом  календарних  днів з дати його виписки.  День оформлення платіжного доручення  не враховується.

   Оформляючи платіжне  доручення платник надає повну  інформацію про платіж та документи  на підставі яких здійснюється  перерахування коштів одержувача.

     Розрахунки  платіжними дорученнями – одна  з найпоширеніших форм безготівкових  розрахунків у господарському  обороті України. Позитивною стороною  такої форми розрахунків є  її універсальний характер і  відносно простий та швидкий  документооборот.

      Платіжна  вимога – доручення – розрахунковий  документ, який складається з  двох  частин:

• верхньої – вимоги отримувача безпосередньо до платника про сплату визначеної суми коштів;
• нижньої – доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунка  визначеної ними суми коштів та перерахування її на рахунок отримувача.

    Платіжні вимоги  доручення  можуть  застосовуватись  в розрахунках  усіма учасниками  безготівкових розрахунків.

    Використовуються  переважно в міжміських розрахунках за відвантажені товарно–матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги.

   Позитивним моментом  такої форми  розрахунків   є те, що використання вимог  – доручень  підвищує відповідальність  суб’єктів розрахункових відносин  за організацію розрахунків через  те, що  розрахункові документи   пересилаються постачальнику платнику, обминаючи банк.

   Платіжні вимоги  – розрахунковий документ, що  містить вимоги стягувача в  разі  безспірного списання до  банку, що  обслуговує  платника, здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунка платника на рахунок отримувача.

    Платіжна вимога  застосовується в разі здійснення  примусового списання  коштів  на підставі рішень  судів   та інших державних та недержавних  органів. Вона приймається банком  до виконання незалежного від  наявності достатнього залишку   коштів на рахунку платника  протягом  30 календарних днів від дати складання.

     Розрахунковий  чек – розрахунковий документ, містить нічим не обумовлене  письмове розпорядження власника  рахунка банку – емітента, в  якому відкрито його рахунок,  про сплату  чекоутримувачу зазначеної  в чеку суми коштів.

    Використовується  тільки  для безготівкових розрахунків підприємств та фізичних  осіб з метою зменшення розрахунків готівкою за отримані товари (виконані роботи та надані послуги) і не підлягає сплаті готівкою.

    Чекова форма  розрахунків має помітні переваги. Це передовсім відносне  прискорення  термінів розрахунків і надходження  коштів на рахунок постачальника,  що  сприяє зменшенню дебіторської  заборгованості. Принциповими  недоліками  такої форми розрахунків є  недостатня   гарантія платежу,  оскільки на рахунку чекодавця  може не бути потрібних коштів;  неможливість  розрахунків чеками на велику суму; складність оформлення чека.

   Акредитив – договір,  що містить зобов’язання банка  – емітента, за яким цей банк  за дорученням клієнта  або  від свого імені проти документів, які відповідають  умовам  акредитива,  зобов’язаний виконати платіж  на користь бенефіціара або доручає іншому банку здійснити цей платіж.

Акредитив відкривається  або за рахунок власних коштів, або за рахунок кредиту банку  й супроводжується депонуванням коштів.

    Розрахунки акредитивами  широко використовується в міжнародних  економічних відносинах. 

Вексельна форма розрахунків  – це розрахунки між постачальником і покупцем з відстрочкою платежу, які оформлюються векселем.

Вексель – це письмове безумовне  зобов’язання, боргова розписка стандартної  форми, що дає право її власнику вимагати сплати визначеної у векселі суми від особи, яка видала вексель, у  відповідний строк і у відповідному місці.

За своєю сутністю вексель  є абстрактним борговим зобов’язанням. Його абстрактність полягає в  тім, що він не обумовлений попереднім виконанням будь-яких договірних зобов’язань.

Векселі, які застосовуються в господарському обороті як в  Україні, так і в міжнародних  розрахунках, досить різноманітні. Вони різняться за емітентом, угодами, які  вони обслуговують, суб’єктом, що здійснює оплату, порядком оплати та іншими ознаками. Векселі поділяються на: фінансові  і товарні; казначейські і приватні; прості та переказні; забезпечені та незабезпечені.

Важлива особливість векселя  полягає в тім, що його можна використати  як засіб платежу. Фінансово-кредитні установи використовують для цього  розрахунковий вексель.

Нині в Україні набувають  певної популярності прості векселі. Вони використовуються для залучення  тимчасово вільних грошових коштів. Банківські установи активно використовують прості векселі для залучення  коштів, бо вексель має перевагу перед ощадним сертифікатом, оскільки він більш ліквідний. Це означає, що власник векселя має можливість розраховуватися зі своїми кредиторами  не тільки грошима, а й векселем за відвантажені товари і надані послуги  або достроково врахувати вексель.

 Виписка банку – документ, що видається банком підприємству і відображає рух грошових коштів на поточному рахунку. В різних банках форми виписок можуть бути різними, але в кожній обов’язково передбачаються позиції для дати, номерів рахунків дебітора та кредитора, суми. Періодично (здебільшого кожного дня) банк видає власникам рахунків виписки відповідного рахунка з копіями розрахункових операцій. Бухгалтер при отриманні виписки проводить наступні операції:

• виписка нумерується;
• перевіряється наявність виправдовуючи розрахункових документів, на підставі яких зараховані чи списані кошти;
• перевіряється відповідність суми у виписці сумам виправдовуючи документів на перерахування чи зарахування коштів;
• проставляється кореспонденція рахунків у відповідності з проведеними операціями.

Виписка обов’язково подається  на перше число кожного місяця. Записи банку і підприємства мають  бути ідентичними, але потрібно врахувати, що рахунок 31 “Рахунки в банках”  є активним, а для банку ці рахунки  підприємств є пасивними, тому за дебетом виписки банку буде показана сума коштів, списана з рахунка  підприємства, а за кредитом – зарахована на нього сума, відповідно сальдо у  виписці буде на кредиті рахунка.

Виписка банку замінює  регістр аналітичного обліку за рахунком, а тому обов’язково має містити  дату, номер документа, короткий зміст  операцій і суми записів на дебеті і кредиті, а також залишки  коштів на початок і кінець періоду. На полях перевіреної виписки  проти сум операцій і на документах, які додаються, проставляються коди кореспондуючих рахунків. Після цього  на всіх доданих до виписки документах ставлять штамп “Погашено”.

 

    

4.3  Облік коштів  у національній та іноземній  валюті на поточних рахунках  у банку.

 

    Для обліку наявності та руху грошових коштів які перебувають на рахунках у банку, Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. №219, передбачено рахунок 31 « Рахунки в банках».

     Рахунок 31 «Рахунки в банках» призначений для обліку  наявності та руху грошових коштів, які знаходяться на рахунках у банку і які можуть бути використані для поточних операцій. Він – активний, балансовий, призначений для обліку господарських засобів – грошових коштів .

    Аналітичний облік  за рахунком може вестися   за видами рахунків, відкритих  у банківських установах. Він  повинен надавати можливість  щоденно визначати залишки грошових  коштів на рахунках у банку,  їх рух за певний період, виявити  накопичення грошових коштів  понад мінімальної потреби для  розміщення його у високоліквідних  активах.

    Операції  по рахунку 31 « Рахунки в банку» відображається на підставі перевірених виписок банку і грошових документів, доданих до них. Сальдо по рахунку завжди має бути однаковим як в обліку, так і підприємства.