Деградацыя грунту

Зміст.

 

Вступ……………………………………………………………….. 3                                                                                  

1. Деградація ґрунтів .......................................................................... 4-6

1.1. Деградація ґрунтів – поняття ………………………………….. 4

1.2. Деградовані ґрунти на території України …………………………. 5-6

2. Види деградації……………………………………………………. 7-19

2.1. Хімічна деградація…………………………………………………….....7-9

     2.2. Фізична деградація ………………………………………………………9

     2.3. Механічна деградація………………………………………………….....9-13

    2.4. Біологічна деградація…………………………………………………….13-14

    2.5. Гідромеліоративна деградація………………………………………….14-18

    2.6. Фізико-хімічна деградація…………………………………………….....18

3. Чинники деградації  земель ( ґрунтів ) ……………………….…19

3.1. Природній чинник деградації  ґрунтів……………………………….…19

3.2. Антропогенний чинник деградації  ґрунтів…………………...............19

4. Критерії  деградації………………………………………………... 20 -21

5. Глобальне  значення  деградації для Івано-Франківської області……………………………………………………………….22-23

6. Заходи по відновленню родючості деградованих земель та їх охорона. …………………………………………………………….. 24-28

Висновок……………………………………………………………….. 29-30

Список використаної літератури………………………………….... 31

Глосарій………………………………………………………………....32-33

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ.

Проблема раціонального  використання ґрунтового покриву в  сучасних

умовах постає особливо гостро. Концепція сталого розвитку передбачає ощадливе використання як не відтворювальних, так і відтворювальних ресурсів. Під терміном "деградація" (degradatio від лат. - зниження) частіше розуміють

негативні процеси зміни  властивостей і природних режимів  ґрунтів, які в

сукупності можуть привести до зміни екосистемних функцій ґрунтового покриву. Деградація ґрунтів породжує загальну деградацію життя і руйнування біосфери. Вона може бути обумовлена різноманітними факторами, як природними, так і антропогенними. У багатьох випадках природні і антропогенні фактори перетинаються, діють комплексно і можуть каталізувати деградаційні процеси.

До найбільш характерних і поширених деградацій ґрунтів в Україні належать

дегуміфікація, зменшення  вмісту поживних речовин, переущільнення, втрата

структури, кіркоутворення, ерозія, підкислення, заболочування, забруднення

радіонуклідами та важкими металами. Із названих процесів більшість прямо, а

частина опосередковано, зумовлені сільськогосподарським  використанням

земель. Катастрофічне  зниження обсягів виконання агрохімічних робіт

призводить до хімічної деградації ґрунтів, зниження їх родючості  й урожайності

сільськогосподарських культур, погіршення екологічних умов і якості  рослинницької продукції .

Агрохімічна наука поки що не встановила основних закономірностей  у характері зміни ґрунтів за умов гостродефіцитного балансу елементів живлення в землеробстві. Деградаційні процеси, навіть породжені спільними чинниками, можуть відбуватися з різною інтенсивністю. Особливо це характерно для процесів агрохімічної деградації, які об`єднують і уособлюють хімічні, фізико-хімічні, біологічні та інші складові суттєвих змін властивостей і параметрів ґрунтів, що відбуваються за відносно короткий період моніторингу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Деградація ґрунтів.

За даними міжнародного наукового проекту «Глобальна оцінка деградації ґрунтів» ( 1990 рік), процеси  різних видів деградації ґрунту охоплюють біля 2 млрд. га, з них 55,6% за рахунок водної ерозії, 27,9% - вітрової, 12,2% - хімічних факторів деградації і 4,2% - фізичного ущільнення і підтоплення.

За історичний період людство втратило близько 2 млрд. га родючих ґрунтів, перетворили їх на пустелі та непридатні для землеробства простори, так звані «бедленди». Це більше, ніж уся площа сучасного світового землеробства, яка складає приблизно 1,5 млрд. га. Тривожна ситуація склалась в інтенсивності прояву деградаційних процесів у нашій країні. В Україні зі збільшенням антропогенних навантажень в 1960-1980-х роках порушилися збалансовані природно - екоголочні зв’язки, прогресують де градаційні процеси ( ерозія, зсуви, кислотність, заболоченість, засолення, забруднення ґрунтів). Це викликало гостру потребу для вивчення і дослідження проблеми деградації земель в Івано-Франківській області.

1.1.Деградація ґрунтів - погіршення корисних властивостей та родючості ґрунту внаслідок впливу природних чи антропогенних факторів, накопичення в ґрунтах речовин, які негативно впливають на їх родючість та інші корисні властивості. Поняття деградації передбачає зниження чи втрату біологічної та економічної продуктивності і складної структури орних земель, що зволожуються дощем, зрошуваних земель чи пасовищ, лісів і лісистих ділянок у посушливих, напівзасушливих і сухих районах у результаті землекористування чи дії одного чи кількох процесів, у тому числі пов’язаних з діяльністю людини і структурами розселення. Отже, під деградацією ґрунтів розуміють поступове погіршення їхніх властивостей, викликане зміною умов ґрунтоутворення внаслідок природних чинників або нераціональної антропогенної діяльності, що супроводжується зменшенням поживних речовин, руйнуванням структури та зниженням родючості ґрунтового покриву. У більш широкому розумінні поняття деградації розглядають як погіршення основних якісних показників родючості без помітних ознак руйнування або зникнення генетичних ознак ґрунтів, так і фізичне руйнування ґрунтових горизонтів, навіть до втрати ґрунтом не лише своїх функцій як середовища існування, а й повного фізичного зникнення як біокосного природно-історичного тіла.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2. Деградовані ґрунти на території України.

           

 

 

 

Рис. 1 – площинні ерозійні процеси.    Рис.2 – процес заболочення.

  

 

 

Рис. 3 - засолені ґрунти.                             Рис. 4 – осипи.

       

 

 

 

 

Рис. 5 - ерозія ґрунту.                            Рис. 6 – зсувні процеси.

     

 

 

 

 

 

2. Види деградації.

Як бачимо, причин деградації багато, вони неоднакові у різних природних і соціально-економічних умовах. Але кінцевий результат завжди однаковий: втрата гумусу або зниження родючості.

З усіх видів деградації, якщо оцінювати їх у світових масштабах, найбільш поширеною і шкідливою є ерозія ґрунтів. За свідченням М. С. Кузнєцова та Г. П. Глазунова ( 1996) в документах конференції ООН з оточуючого середовища і розвитку ступінь деградації ґрунтового вкриття Землі оцінюють так:

1% - крайній ступінь  деградації;

15% - сильний ступінь  деградації;

46% - помірний ступінь  деградації;

38% - легкий ступінь  деградації.

 

Виокремлюють наступні види деградації:

1)хімічна;

2)фізична;

3)механічна;

4)біологічна;

5)гідромеліоративна;

6)фізико-хімічна.

 

2.1.Хімічна деградація виявляється у зміні характерного для певного типу ґрунту якісного і кількісного складу хімічних речовин і зумовлена порушенням норм внесення мінеральних добрив, меліорантів, пестицидів, а також техногенними викидами. Хімічними забруднювачами є важкі метали, які надходять у ґрунти мінеральними добривами, хімічними меліорантами та за рахунок повітряного переносу, і пестициди продукти їх метаболізму. До хімічної деградації можна віднести і дегуміфікацію, тобто зменшення вмісту гумусу у ґрунті через незбалансоване внесення органіки і винесення її з урожаєм.

• дегуміфікація - процес руйнування ґрунтового гумусу в результаті дії аеробних мікроорганізмів-мінералізатор. Дегуміфікація посилюється при глибокій відвальної обробітку ґрунту і внесення високих доз мінеральних азотних добрив.
• забруднення пестицидами.

Пестициди відносяться до заходів, які спрямовані на очищення ґрунту, догляд за посівами. Відносно пестицидів, оцінку забруднення ґрунтів і рослинної продукції проводять щляхом порівняння їх фактичного вмісту із гранично допустимими концентраціями. Ефективність дії пестицидів значною мірою залежить від ґрунтово-кліматичних умов регіону, тому рекомендовані дози є орієнтовними. Такі забруднення шкодять не тільки рослинам, які ми споживаємо, несучи в них отрутохімікати, але й самому ґрунту, який через вміст хімічних елементів поступово деградує. 

• забруднення отрутохімікатами - Площа земель, забруднених залишками отрутохімікатів, сягає 13 млн га.

Викиди промислових підприємств забруднюють ґрунт свинцем, сіркою, залізом, цинком, марганцем, хромом, ртуттю, міддю, натрієм, калієм, магнієм та багатьма іншими інгредієнтами і також стають причиною отруєння людей через рослинні і тваринні продукти харчування та воду. Небезпека радіаційного забруднення ґрунтів полягає в тому, що вплив цих забруднень на організм людини проявлятиметься протягом багатьох поколінь.

• забруднення цезієм - За програмою еколого-агрохімічноі паспортизації сільськогосподарських угідь області проводилось радіологічне та токсикологічне обстеження ґрунтів. В 2001 році роботи проводились в Україні. Всього було обстежено116,4 тис. га ґрунтів, виконано 1700 визначень забруднення ґрунтів цезієм-137 і – 400 зразків - стронцієм-90. Минулого року було завершено другий тур радіологічного обстеження області. За період другого туру було всього обстежено 646,3 тис. га угідь на цезій-137, з них 217,9 тис. га на стронцій-90.

Щільність забруднення  земель цезієм-137 понад 1 Кі/км2 складає 73,9 тис. га (11,4 %), з них понад 5 Кі/км2 – 1,3 тис. га (0,2 %).

Щільність забруднення  сільськогосподарських угідь стронцієм-90 понад 0,02 Кі/км2 мають 130,4 тис. га (59,9 %).

За результатами першого  туру радіологічного обстеження всього було обстежено 713,3 тис. га , з них  щільність забруднення цезієм-137 понад 1 Кі/км2 мали 157,1 тис. га (22%). Щільність  забруднення стронцієм-90 знаходилася на тому ж рівні.

• забрудненням стронцієм, плутонієм - нині радіоекологічна ситуація на радіоактивне забруднених територіях визначається переважно плутонієм-13 7, стронцієм-90. Забруднення ґрунту стронцієм та плутонієм значно погіршує не тільки продукцію харчування але й самий ґрунт в цілому. Виходячи з даних радіоактивне забруднення ґрунту стронцієм і плутонієм впливає на ріст та розвиток самої рослини оскільки сполуки стронцію токсичні.

При ядерних вибухах, або через  втрати радіоактивних відходів в навколишнє середовище поступає короткоживучий радіоактивний ізотоп 90Sr. Він утворює добре розчинний у воді гідрокарбонат Sr(HCO3)2, активно мігрує в ґрунт, накопичується в рослинах. Плутоній є однією із найтоксичніших відомих речовин. Але поглинання пів грама плутонію може призвести до смерті протягом кількох тижнів внаслідок гострого опромінення шляхів травлення.

• забруднення важкими металами – Важливою особливістю важких металів, що присутні у ґрунтах, є інерційність змін - за умови відсутності нового забруднення зменшення концентрацій відбувається дуже повільно. Це означає, що забруднені ділянки залишатимуться такими протягом десятків років. Як правило, значна забрудненість ґрунтів спостерігається в межах промислових зон, а також звалищ побутового сміття. Концентрація ртуті (метал першого класу небезпеки) перевищують фонові у 100 разів. Вміст цього металу у ґрунті сягає 10 мг/кг і навіть більше. Перевищення у 100 разів над фоновими стосуються також міді та олова. Вміст свинцю є більшим за фоновий у 20 разів, а цинку в 10 разів. Коефіцієнт перевищення вмісту важких металів над їх фоновими концентраціями показано на карті (число біля символу хімічного елемента). Характерні перевищення вмісту важких металів тут становлять: мідь — 40 фонових значень, олово — 20, срібло — 10, свинець і цинк — 5. Основними забруднювачами ґрунтів у місті є свинець, ртуть, мідь, цинк.

2.2.Фізична деградація характеризується порушенням структури ґрунтів, переущільнені кореневмісного шару внаслідок недосконалого обробітку земель. Проявом цього виду деградації є кольматація, кіркоутворення, порушення структури. Результатом погіршення водно-фізичних властивостей ґрунтів є зниження фільтраційної здатності, шпаруватості та аерації, утворення "ущільненої подушки".

• переущільнення - рух важких машин і обробіток полів в перезволоженому стані за декілька років переущільнюють ґрунти і суттєво зменшують його біопродуктивність. Особливо переущільнюється ґрунти по перефирії поля, де техніка активніше маневрує та зупиняється на тривалий час. Щільність орного горизонту зростає до 1,5-1,8 г/см куб. При оранці та інших видах обробітку ґрунтів на цих ділянках погано розпушується на структурні агрегати і формує брили, які ускладнюють всі технологічні операції та екологічні умови росту й розвитку рослин.

Зрошення переущільнених сільськогосподарською технікою ґрунтів майже неефективне, оскільки погіршується водопроникність, відбувається застій води на поверхні, а деколи цементація і коркування поверхні. Інтенсивне пересихання переущільнених горизонтів веде до утворення системи широких магістральних тріщин, які розмежовують поверхню на безструктурні полігони. Розвиток рослин у подібних умовах сильно пригнічений. Переущільнення пасовищних відбувається внаслідок неправильного випасу худоби.    На староорних ґрунтах часто спостерігається проблема внутріґрунтового переущільнення, за рахунок обробітку на одні й ті ж глибини. Найчастіше шар ґрунту з підвищеною щільністю формується на глибині 20-40 см. У цих умовах водне і мінеральне живлення рослин проблематичне. Переущільнена ґрунтова маса досить часто утворює водо упор, що сповільнює вертикальні міграційні потоки води та сприяє розвитку оглеєння. В цих умовах активізується анаеробна мікрофлора та посилюється інтенсивність відновних процесів, як наслідок – зростає концентрація таких токсичних для рослин газів як аміак, сірководень і метан. Для боротьби з внутріґрунтовим переущільненням варто використовувати плуги з ґрунтопоглиблювачами.

Відновлення родючості переущільнених ґрунтів – справа складна і тривала. В таких випадках ефективним є застосування органічних добрив, обережне зволоження, відмова від основного обробітку з оборотом гумусоакумулятивного горизонту і його заміна на безполицевий та поверхневий, а деколи і внесення піску (піскування). Проте основним завданням є полегшення ваги сільськогосподарських машин, зменшення кількості проходів техніки по полю, травосіяння та використання органічних добрив.