Становлення та організаційна побудова Державної служби охорони при МВС України”

3) Функціонування Державної  служби охорони – один із  способів забезпечення національних  інтересів держави на стратегічному  напрямку захисту державної власності  від експансії іноземного капіталу.

4) Функціонування Державної  служби охорони – один із  дієвих інструментів впливу держави  на негативні фактори розвитку  економіки подолання кризових  умов цього розвитку за рахунок  можливостей більш жорсткого  державного регулювання та координації  її діяльності.

5) Державна служба охорони  виступає як впливовий інструмент  державного регулювання цін на  послуги охорони на внутрішньому  ринку, що досягається спрощеною  формою державного втручання  у встановлення цінової рівноваги  з метою забезпечення захисту  найбільш соціально вразливих  верств населення. Наприклад,  здійснення охорони за пільговою  ціною квартир громадян.

6) Державна служба охорони  зберігає своє значення в тих  капіталомістких галузях охоронних  послуг, де приватний капітал  внаслідок недостатнього накопичення  не може забезпечити створення  відповідних за масштабами й рівнем застосування сучасних технологій (система пультів централізованої охорони) [46].

Отже, існування Державної  служби охорони, як державної організації, у ринковому середовищі України  визначається потребою забезпечення збереження державного, колективного, приватного майна, фізичної безпеки громадян за рахунок альтернативного використання капіталу з метою активного впливу на правопорушення та загальноекономічні процеси в Україні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ ІІ . Організаційні основи функціонування та діяльності Державної служби охорони при МВС України

 

2.1. Правовий статус та організаційна побудова системи підрозділів Державної служби охорони при МВС України

 

Відповідно до Положення  про Міністерство внутрішніх справ  України основними завданнями міністерства є „організація і координація  діяльності органів внутрішніх справ  по захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави  від протиправних посягань, охорони  громадського порядку і забезпечення громадської безпеки” [2]. Сфера „внутрішніх справ” охоплює також і деякі інші види діяльності, що в цілому спрямовані на попередження злочинів та охорону громадського порядку і громадської безпеки, як то: організація охорони та оборони внутрішніми військами особливо-важливих державних об’єктів; забезпечення проведення паспортної, реєстраційної та міграційної роботи; організація роботи, пов’язаної із забезпеченням безпеки дорожнього руху; здійснення на договірних засадах охорони майна всіх форм власності [16].

У загальному розумінні  органи внутрішніх справ здійснюють діяльність, що зводиться до таких  основних напрямів:

• гарантування захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства від протиправних посягань;
• охорона громадського порядку і забезпечення громадської безпеки;
• забезпечення запобігання злочинам, їх припинення, розкриття і розслідування, розшуку осіб, які вчинили злочини;
• усунення причин і умов, що сприяють вчиненню правопорушень;
• забезпечення реалізації державної політики з питань громадянства, забезпечення проведення паспортної, реєстраційної та міграційної роботи, організація роботи, пов’язаної із забезпеченням безпеки дорожнього руху та пожежної безпеки;
• організація охорони та оборони внутрішніми військами особливо важливих державних об’єктів, здійснення на договірних засадах охорони майна всіх форм власності [22].

Виходячи із змісту нашого дослідження, вбачається, що одним з  пріоритетних завдань діяльності держави  в сфері внутрішніх справ є  забезпечення надійної економічної  безпеки шляхом охорони власності, протидії майновим правопорушенням, зокрема  крадіжкам державного, колективного, приватного майна, у тому числі з  квартир громадян.

Держава поставила перед  МВС України обов’язок здійснення різного роду діяльності по охороні  власності, яка матеріалізується у  виконанні останніми визначених завдань. За змістом їх можна поділити на такі чотири групи: запобігання і  припинення злочинів, інших правопорушень, пов’язаних із захистом права власності, в тому числі шляхом забезпечення безпосередньої охорони власності; розкриття і розслідування злочинів та здійснення розшуку злочинців; охорона  прав і законних інтересів громадян, підприємств, організацій, а у нашому випадку – право володіння, користування і розпорядження своєю власністю; всебічне сприяння викоріненню причин та умов, які породжують злочини  та інші правопорушення в сфері власності [24].

У спеціальній літературі наводяться різноманітні класифікації суб’єктів, до завдань діяльності яких відноситься надання охоронних  послуг. Так, О.В. Курило поділяє їх на:

1) суб’єктів, охоронний  персонал яких згідно з чинним  законодавством України має право  на носіння, зберігання і використання  вогнепальної зброї та спеціальних  засобів при виконанні договірних  робіт з надання охоронних  послуг (всі спеціальні державні  організації, що надають охоронні  послуги та діють на підставі  законів України та відповідних  положень):

а) Державна служба охорони  при МВС України;

б) інші органи та підрозділи МВС України;

в) підрозділи внутрішніх військ МВС України;

г) служба інкасації та перевезень цінностей НБУ;

2) суб’єктів, які не  мають права мати вогнепальну  зброю, проте їх право на  володіння будь-якими спецзасобами, використання яких передбачене  чинним законодавством, не обмежене (державні підприємства як суб’єкти  права власності, що надають  охоронні послуги на підставі  ліцензій МВС України на право  надання послуг з охорони власності  та громадян);

3) суб’єкти, охоронний персонал  яких не має такого права  (підприємства з недержавною формою  власності, що здійснюють охоронну  діяльність на підставі ліцензій  МВС України на право надання  послуг з охорони власності та охорони громадян) [46].

Отже, визначальне місце  у сфері боротьби з правопорушеннями, спрямованими на протиправне заволодіння  власністю, відводиться підрозділам  Державної служби боротьби з економічними злочинами, карного розшуку, адміністративної служби міліції, транспортної міліції  та Державної служби охорони. Спрямовуючою ланкою серед підрозділів міліції  по боротьбі з розкраданнями державного і колективного майна є підрозділи по боротьбі з економічними злочинами, які надають допомогу іншим службам  у здійсненні цієї роботи. Безпосередню охорону об’єктів власності покликані  виконувати підрозділи Державної служби охорони при МВС України.

Безпосередня охорона  об’єктів відіграє велику роль у попередженні злочинів та інших противоправних проявів  проти власності. Безпосередня охорона (незалежно від того, ким вона здійснюється) являє собою безупинне  фізичне спостереження за об’єктом, у якому зосереджені матеріальні  цінності, з метою недопущення  їх розкрадання і попередження проникнення на об’єкт сторонніх осіб [23].

Нормативно-правові акти, що регламентують діяльність Державної  служби охорони, закріпили за цією службою  цілий ряд завдань, спрямова­них на здійснення адміністративно-правової охорони власності.

Так, відповідно до „Положення про Державну службу охорони при  Міністерстві внутрішніх справ України”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 15 серпня 2001 р., Державна служба охорони створена для здійснення заходів охорони нерухомих об’єктів та іншого майна, в тому числі вантажів, а також грошових знаків, цінних паперів та інших коштовностей, що перевозяться, інкасації в місцях, не охоплених централізованою службою  інкасації і перевезень цінностей  Національного банку, забезпечення особистої безпеки громадян на договірних засадах [4].

Служба існує в рамках державного управління, здійснюваного  Міністерством внутрішніх справ  України. Вона є важливим ланцюгом системи  управління внутрішніми справами, взаємодіючим з іншими її ланками на основі демократичних  та спеціальних принципів.

Державна служба охорони  є підпорядкованою Міністру внутрішніх справ єдиною централізованою системою, очолюваною Департаментом Державної  служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ, яка складається  з управлінь, відділів Державної  служби охорони при головних управліннях  МВС в Автономній Республіці Крим, м. Києві та Київській області, управліннях  МВС в областях та м. Севастополі  та підпорядкованих їм підрозділів  охорони: міських, районних, міжрайонних  відділів, відділень, підрозділів воєнізованої охорони та охоронних підрозділів, стройових підрозділів міліції  охорони, пунктів централізованого спостереження, у тому числі на окремих  об’єктах, а також установ та навчальних закладів професійної підготовки працівників охорони [30].

Департамент здійснює пряме  керівництво Державною службою  охорони, безпосереднє керівництво  підпорядкованими йому управліннями, відділами та підрозділами охорони, та діє на підставі Положення, яке  затверджується Міністром внутрішніх справ за поданням керівника Департаменту. Департамент очолює керівник, який за посадою є начальником Державної  служби охорони, призначається на посаду та звільняється з посади Міністром  внутрішніх справ України.

Управління, відділи здійснюють безпосереднє керівництво підпорядкованими їм підрозділами охорони, та діють відповідно до положень про них, що затверджуються Департаментом.

Державна служба охорони  здійснює свою діяльність на засадах  госпрозрахунку за рахунок коштів, одержаних її підрозділами охорони, підприємствами та установами за організацію  і надання послуг з охорони  та безпеки за договорами, та інших  надходжень, передбачених законодавством.

Міліція охорони підпорядковується  керівникам відповідних органів  внутрішніх справ. Працівники міліції  охорони не можуть залучатися до виконання  завдань, що не належать до компетенції Державної служби охорони [33].

Створення та ліквідація управлінь, відділів здійснюється Міністерством  внутрішніх справ України, а навчальних закладів та підрозділів охорони, а  також внесення змін до штатів управлінь, відділів – Департаментом відповідно до Положення про нього. Порядок  створення та ліквідації підрозділів  цивільної охорони, інших суб’єктів  господарювання системи Державної  служби охорони визначається Типовими положеннями про них, які затверджуються Департаментом. Згідно з Типовими штатами  відділів, відділень Державної служби охорони, що діють при міськрайорганах  внутрішніх справ, відділ охорони створюється  при загальній чисельності працівників  охорони понад 150 одиниць, обов’язковою умовою створення є наявність  пункту централізованої охорони (далі – ПЦО) і стройового підрозділу. Відділення створюється при загальній  кількості особового складу понад 25 одиниць, міжрайонне відділення –  за умови обслуговування 2-х і  більше адміністративно-територіальних одиниць при загальній кількості  охорони понад 40 одиниць.

Чисельність працівників  підрозділів охорони, які працюють за трудовим договором (контрактом) і  надають послуги з охорони  та безпеки, встановлюється Департаментом  виходячи з потреби забезпечення охорони за укладеними договорами. Чисельність працівників міліції  охорони встановлюється відповідно до законодавства та укладених договорів про надання послуг з охорони та безпеки.

Сьогодні Служба складається  зі 183-х відділів та відділень і  з 33-х підрозділів спеціального призначення  «Титан». В них загалом працює 35 тисяч осіб. Всі структурні підрозділи оснащені сучасною технікою, яка дозволяє за дві-п’ять хвилин прибути на місце  виклику. Сьогодні працівники ДСО охороняють майже 240 тисяч об’єктів, з яких понад 130 тисяч — житло громадян [61].

Працівники Державної  служби охорони залежно від змісту виконуваних функцій перебувають  у складі таких підрозділів:

сторожової охорони;

воєнізованої охорони;

пунктів централізованої  охорони;

стройових підрозділів  міліції;

спеціального підрозділу міліції охорони „Титан”.

Управління (відділи), районні, міські і міжрайонні підрозділи Державної  служби охорони у своїй структурі  мають дві організаційно відособлені  частини – працівники, які безпосередньо  охороняють об’єкти, і апарат управління, основне завдання якого полягає  в управлінні і координації діяльності останніх.

У затверджених Типових  штатах чітко визначено найменування і кількість адміністративно-управлінського персоналу. Варто підкреслити, що кількість  посад працівників охорони, які  вводяться до штатів названих підрозділів  зазвичай перевищує 5,5 % від їх загальної  кількості. Чисельність колективу, як об’єднання індивідуальних працівників  під управлінням безпосереднього  начальника, розраховується на підставі норм управління [69].

Відповідно до чинних нормативно-правових актів, що регламентують організаційну  побудову Державної служби охорони  при МВС України, до складу служби входять структурні підрозділи у  вигляді відділів та відділень, необхідність функціонування яких визначається на підставі кількості працівників, які безпосередньо здійснюють охорону об’єктів.

Підрозділи воєнізованої та сторожової охорони являють собою  очолювані старшими інспекторами охорони (начальниками загону) загони, команди, дільниці і відділення на чолі з  начальниками команд, начальниками охорони  дільниць, начальниками відділень. Загони, команди, відділення воєнізованої та сторожової охорони організуються у складі підрозділів Державної служби охорони  при міськрайорганах внутрішніх справ. Окремі загони створюються при  управліннях, відділах Державної служби охорони при ГУМВС, УМВС України  в Криму, в областях, м. Києві, міських  управліннях внутрішніх справ. В  залежності від кількості особового  складу встановлюються такі групи підрозділів: загони (об’єднують від 75 працівників); команди (від 15 до 75 одиниць чисельності); дільниці (20–30 сторожів та контролерів); групи воєнізованої охорони (11–15 одиниць); відділення (від 6 до 10 охоронників) [63].