Аналіз адміністративно-правового статусу іноземців, осіб без громадянства та біженців

 

Зміст

 

Вступ……………………………………………………………………………..……….3

Розділ І. Теоретичні аспекти адміністративно-правового  статусу іноземців, осіб без громадянства та біженців……………………………………………………..…………5

1.1Адміністративно-правовий статус  особи без громадянства………………..….…..5

1.2 Правове регулювання іноземців  та біженців…………………………………...….8

Розділ ІІ. Аналіз адміністративно-правового  статусу іноземців, осіб без громадянства та біженців …………………………………………………………..….12

2.1 Основні права, свободи та  обов’язки іноземців, осіб без  громадянства та біженців……………………………………………………………………….………...12

2.2Гарантії прав і свобод іноземців, осіб без громадянства та біженців в Україні..19

2.3 Відповідальність іноземців,  осіб без громадянства та біженців  за порушення законодавства України…………………………………………………………………23

Висновок…………………………………...……………………………………………27

Список використаних джерел…….……………………………………………………29

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Актуальність теми. Здійснюючи функцію регулювання суспільних відносин, держава визначає зміст прав і свобод іноземців, осіб без громадянства та біженців, межі їх здійснення, встановлює заборони та відповідальність за їх порушення. Серед гілок державної влади виконавча влада посідає особливе місце, Адже саме у процесі її реалізації відбувається реальне втілення в життя законів та інших правових актів держави, практичне застосування державою важелів владно-організуючого впливу на певні процеси суспільного розвитку.

 Адміністративно-правовий статус  дає можливість визначити місце  та роль іноземців, осіб без  громадянства та біженців  у  державно-управлінських та інших  суспільних відносинах, що регулюються  нормами адміністративного права. 

Для науки адміністративного права  та державно-правової практики важливими  є дослідження адміністративно-правового статусу іноземця, особи без громадянства та біженця. Адміністративно-правовий статус іноземця, особи без громадянства та біженця дає можливість визначити їх місце та роль у державно-управлінських та інших суспільних відносинах, що регулюються нормами адміністративного права. Наявність прогалин і колізій в нормативному регулюванні адміністративно-правового статусу створює, по-перше, труднощі при здійсненні посадовими особами державних органів та органів місцевого самоврядування своїх повноважень, а по-друге, не забезпечує належної реалізації та захисту прав і свобод людини і громадянина. Особливості реалізації громадянами належних їм прав та виконання покладених на них обов’язків в адміністративно-правових відносинах зумовлені тим, що останнім притаманні ознаки владовідносин: обов’язковість виконання громадянином правових актів органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

 Мета і завдання  дослідження. Мета курсової роботи полягає в поглибленні теоретичних засад визначення адміністративно-правового статусу іноземців, осіб без громадянства та біженців та обгрунтуванні напрямків і шляхів удосконалення законодавства України з питань формування та реалізації цього статусу у правозастосовчій практиці.

Відповідно до зазначеної мети у  курсовій роботі вирішуються наступні основні завдання :

- розкрити поняття іноземця, особи  без громадянства та біженця;

- вказати якими нормативно-правовими  актами регулюється адміністративно-правовий  статус іноземців, осіб без  громадянства та біженців;

- визначити особливості правового положення іноземців, осіб без громадянства та біженців  як суб’єкта адміністративно-правових відносин;

• розкрити основні права, свободи та обовязки іноземців, осіб без громадянства та біженців ;
• визначити гарантії прав і свобод іноземців, осіб без громадянства та біженців;
• зазначити відповідальністьіноземців, осіб без громадянства та біженців за порушення ними законодавства України;

Об’єктом дослідження виступає законодавство України, що визначає адміністративно- правовий статус іноземців, осіб без громадянства та біженців  та практика правозастосування, що складається у зв’язку з реалізацією цього статусу.

Предметом дослідження є адміністративно-правовий статус іноземців, осіб без громадянства та біженців.

Методи дослідження. Основним методом дослідження є загальнонауковий діалектичний метод пізнання. У роботі застосовані окремі наукові методи пізнання: формально-логічний – для встановлення логіко-методологічних засад побудови понятійного апарату дослідження, таких як “іноземець”, “особа без громадянства” “біженець”,  тощо; порівняльно-правовий – для аналізу прав і обов’язківіноземців, осіб без громадянства та біженців   та дослідження правової природи статусу, його елементів; ; системно-структурний – для дослідження основних тенденцій виникнення та закономірностей розвитку адміністративно-правових відносин в Україні.

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І.

 

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ АДМІНІСТРАТИВНО ПРАВОВОГО СТАТУСУ ІНОЗЕМЦІВ, ОСІБ БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА ТА БІЖЕНЦІВ

 

1.1Адміністративно-правовий  статус особи без громадянства

 

  Відповідно до Закону України   “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства ” від 22 вересня 2011 року [1,ст.1], особою без громадянства є особа,  яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином.

Правовий   статус   іноземців  та  осіб  без  громадянства визначається Конституцією України ,Законом україни “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”  та  іншими  законами України, а також міжнародними договорами України.  У разі  якщо  міжнародним  договором України встановлено інші правила,  ніж передбачені  цим  Законом,  застосовуються  правила, передбачені таким міжнародним договором України.

 Адміністративно-правовий статус  у  особи без громадянства  визначається державою, на території  якої особа перебуває.

Особи  без  громадянства,  які  перебувають  в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами,  а також несуть такі самі  обов'язки,  як  і  громадяни України,  за винятками, встановленими Конституцією України [2, ст.26] , законами чи міжнародними договорами України. Особи без громадянства,  які  перебувають  під юрисдикцією  України,  незалежно  від  законності  їх перебування, мають право на визнання їх правосуб'єктності та  основних  прав  і свобод людини.  Особи без громадянства зобов'язані неухильно

додержуватися Конституції  та законів  України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Особи  без громадянства можуть відповідно до Закону України "Про імміграцію" від 7 червня 2001 року [3, ст.9] іммігрувати в Україну на постійне проживання.  Особи без громадянства, яких визнано біженцями в Україні або яким надано притулок в Україні,  вважаються  такими, які  постійно  проживають  на території України з моменту визнання біженцем в  Україні  або  надання  притулку  в  Україні.  Постійне проживання   на   території   України   біженців   підтверджується посвідченням біженця. Особи без громадянства,  яких визнано особами, що  потребують  додаткового  захисту,  або  яким надано тимчасовий захист в Україні,  вважаються такими,  які на  законних  підставах тимчасово  проживають на території України на період дії обставин, за наявності яких додатковий чи  тимчасовий  захист  було  надано тимчасове  проживання на території України таких іноземців та осіб без громадянства підтверджується посвідченням особи,  яка потребує додаткового захисту в Україні, або посвідченням особи, якій надано тимчасовий захист в Україні. Особи  без  громадянства,  які  відповідно  до закону прибули в Україну для працевлаштування та отримали посвідку на  тимчасове  проживання,  вважаються  такими,  які  на  законних підставах  перебувають  на  території  України  на період роботи в Україні.

Особи без громадянства,  які прибули в Україну з метою проповідування релігійних віровчень,  виконання релігійних обрядів чи іншої канонічної діяльності за  запрошенням  релігійних організацій  та  погодженням  з  державним органом,  який здійснив реєстрацію  відповідної  релігійної   організації,   та   отримали посвідку  на  тимчасове  проживання,  вважаються  такими,  які  на законних підставах перебувають  на  території  України  на  період діяльності в Україні.

Особи без громадянства,  які прибули в Україну для участі у діяльності філій,  відділень,  представництв та інших структурних   осередків   громадських   (неурядових)   організацій іноземних  держав,  зареєстрованих  у  встановленому  порядку,  та отримали посвідку на тимчасове проживання,  вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України  на  період діяльності в Україні.

Особи без громадянства,  які прибули в Україну для роботи у представництвах іноземних суб'єктів господарювання  в Україні,  зареєстрованих  у  встановленому  порядку,  та  отримали посвідку  на  тимчасове  проживання,  вважаються  такими,  які  на законних  підставах  перебувають  на  території  України на період роботи в Україні.

Особи без громадянства,  які прибули в Україну для   роботи   у  філіях  або  представництвах  іноземних  банків, зареєстрованих у встановленому порядку,  та отримали  посвідку  на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період роботи в Україні.

Особи без громадянства, які прибули в Україну для  провадження  культурної,  наукової,  освітньої  діяльності на підставах  і  в  порядку,  встановлених  міжнародними   договорами України або спеціальними програмами, а також іноземці та особи без громадянства,  які прибули в Україну з метою участі в  міжнародних та  регіональних  волонтерських  програмах  чи участі в діяльності волонтерських   організацій,   зареєстрованих    в    Україні    в установленому   порядку,   та   отримали   посвідку  на  тимчасове проживання,  вважаються  такими,   які   на   законних   підставах перебувають на території України на період такої діяльності.

Особи без громадянства, які прибули в Україну для роботи  кореспондентом  або  представником  іноземних  засобів масової  інформації  та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються  такими,  які  на  законних  підставах  перебувають  на території України на період роботи в Україні.

Особи без громадянства, які прибули в Україну з метою навчання та отримали  посвідку  на  тимчасове  проживання, вважаються  такими,  які  на  законних  підставах  перебувають  на території України на період навчання.

Особи без громадянства, які прибули в Україну з  метою возз'єднання сім'ї з особами,  які є громадянами України, або уклали  шлюб  з  громадянами  України  та  отримали  посвідку   на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання дозволу на імміграцію.

Особи без громадянства, які прибули в Україну з метою    возз'єднання    сім'ї    з   особами,  та отримали посвідку  на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на  території  України.

Особи без громадянства, які в'їхали в Україну на  інших  законних  підставах,  вважаються такими,  які тимчасово перебувають на території України на законних підставах  на  період наданого  візою  дозволу  на  в'їзд  або  на період,  встановлений законодавством чи міжнародним договором України.

Особи  без  громадянства,  які  до  прийняття рішення  про припинення громадянства України постійно проживали на території  України  і  після  прийняття  рішення  про   припинення громадянства   України   залишилися   постійно   проживати  на  її території, вважаються такими, які постійно проживають в Україні.

Особи без громадянства,  яких  до  завершення граничного  терміну  перебування у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства,  які незаконно  перебувають  в Україні,   не   було   примусово  видворено  з  України  з  причин відсутності  проїзного  документа,  транспортного   сполучення   з країною їх походження або з інших причин, що не залежать від таких осіб,  визнаються такими,  які  на  законних  підставах  тимчасово перебувають  на  території  України,  на  період дії обставин,  що унеможливлюють їхнє примусове видворення з України.

 

 

2. Правове регулювання іноземців та біженців

 

 

 Відповідно до Закону України   “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства ” від 22 вересня 2011 року іноземцем є особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав[1, ст.1].

Згідно з Законом України  «Про біженців» від 21 червня 2001 року[4, ст.1], біженцем є особа, яка не є громадянином України і внаслідок цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.   

Адміністративно- правовий статусі  іноземців і біженців регламентується  законами України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»  від 22 вересня 2011 р., «Про біженців»  від 21 червня 2001 р. Закон « Про  правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначає правовий статус, закріплює основні права, свободи та обов'язки іноземців та осіб без громадянства, які проживають або тимчасово перебувають в  Україні, і визначає порядок вирішення  питань, пов'язаних з їх в'їздом в  Україну або виїздом з України. Закон «Про біженців» визначає правовий статус біженця в Україні, порядок  надання, втрати та позбавлення статусу  біженця, встановлює державні гарантії захисту біженців.