Адміністративна юстиція: поняття, сутність, зміст

Дата добавления: 26 Февраля 2013 в 12:43
Автор: v********@rambler.ru
Тип работы: курсовая работа
Скачать полностью (67.86 Кб)
Работа содержит 1 файл
Скачать  Открыть 

Админ юстиц Вере.docx

  —  71.11 Кб

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

План

 

 

 

 

Вступ            3

 
1. Адміністративна юстиція: поняття,  сутність, зміст     5

1.1.Підходи у визначенні поняття  адміністративної юстиції

1.2. Основні риси та призначення адміністративної юстиції

2. Розвиток адміністративної юстиції як інституту адміністративного права  17

3. Розвиток адміністративної юстиції  як інституту адміністративно-правової  науки                    24

 

Висновок                  28

Перелік використаних джерел                                                                     30

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

           Вступ

 

Проблема взаємовідносин особи  з органами державної влади та органами місцевого самоврядування в сучасному суспільстві дуже актуальна. Взаємовідносини і взаємодія суспільства, держави й особи надзвичайно складні. Не випадково історії суспільних наук відома значна кількість теоретичних доктрин, що намагалися так  чи інакше пояснити сутність відносин між людиною,  з  одного  боку, і  державою та її органами, з  іншого.

Аналізуючи економічний (в основному) бік суспільних відносин, правова  наука породила концепцію держави, завдання якої полягає, головним чином, в охороні вільного підприємництва від стороннього втручання. Подальший розвиток економічних відносин приніс з собою нові ідеї, в силу яких "держава загального добробуту" активно  втручається  в  галузь приватних  відносин.

Дослідження специфіки судочинства по справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, яке характеризується низкою  притаманних йому ознак, важливе з точки зору встановлення його місця в системі судочинства, вирішення питання щодо виділення його в окреме – самостійне судочинство з адміністративних спорів (суперечок), створення системи адміністративної юстиції – спеціалізованої судової системи по розгляду таких справ.

Варто зазначити, що з часу вступу у дію Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) більшість творчих доробок,  які виносяться на обговорення,  носять практичний характер, спрямований на розв’язання проблем та колізій,  які мають місце у адміністративно-процесуальному законодавстві. Проте не варто забувати й про науково-теоретичний бік зазначеного питання,  оскільки від досконалості та глибини наукового опрацювання інституту адміністративної юстиції, в кінці кінців, залежить і ефективність його функціонування.

Отже,  все це,  на мій погляд,  свідчить про необхідність продовження науково-теоретичних досліджень сучасного інституту адміністративної юстиції.

Метою даної роботи є визначення поняття, сутності та змісту адміністративної юстиції, її місця, як інституту адміністративного права, у системі українського права, дослідження процесу становлення та розвитку.

Виконання роботи передбачає розв’язання декількох взаємопов’язаних завдань: з’ясування особливостей історичного становлення та розвитку інсти-

туту адміністративної юстиції через призму його розташування у системі вітчизняного права;  дослідження зарубіжних концепцій місця інституту адміністративної юстиції у системі права; вироблення сучасного підходу до розміщення інституту адміністративної юстиції у системі вітчизняного права. 

Об'єкт дослідження – сутність і зміст адміністративної юстиції  як однієї з основних рис правової держави та суспільні відносини, що виникають у процесі формування і розвитку цього інституту громадянського суспільства, а також при розгляді і вирішенні в судовій процесуальній  формі спорів у сфері державного управління між громадянами чи юридичними особами, з одного боку, та адміністративними  органами – з іншого.

 Предмет дослідження – особливості  адміністративної юстиції, її  співвідношення з адміністративної  юрисдикцією, а також теоретичні  питання створення та функціонування (діяльності) інституту адміністративної  юстиції в Україні, системи  спеціалізованих адміністративних  судів.

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Адміністративна юстиція: поняття, сутність, зміст.

1.1.Підходи у визначенні поняття  адміністративної юстиції

 

У демократичних державах обов'язковим є судовий контроль за тим, як виконавча влада додержує приписи закону. Механізм цього контролю спрацьовує внаслідок оскарження громадянами та іншими особами актів, дій чи бездіяльності органів виконавчої влади або посадових осіб. Для здійснення такого контролю створюються спеціалізовані суди, до компетенції яких віднесено розгляд спорів (конфліктів) у сфері державного управління.

При цьому маються на увазі конфлікти  між особою і владними органами з приводу легітимності прийнятих останніми актів і вчинених ними дій. У цьому полягає докорінна відмінність адміністративної юстиції від судового розгляду справ про адміністративні проступки (правопорушення), суб'єктами яких є фізичні та юридичні особи. Адже вчинки останніх підсудні загальним судам. Адміністративна ж юстиція запроваджується з іншою метою і являє собою систему спеціалізованих адміністративних судів, покликаних вирішувати не конфлікти, джерелом яких є дії чи поведінка приватних осіб, а спори, зумовлені управлінською (адміністративною) діяльністю владних суб'єктів. Саме цим і пояснюється, чому даний вид юстиції зветься адміністративною.

В цілому адміністративна юстиція являє собою систему судових органів (судів), які контролюють дотримання законності у державному управлінні шляхом вирішення в окремому процесуальному порядку публічно-правових спорів, що виникають у зв'язку зі зверненнями фізичних чи юридичних осіб до органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування або їх посадових осіб.

Необхідно зазначити, що зі становленням правової державності в країнах світу, громадянин «вперше був проголошений носієм суб’єктивних прав, які він може захищати від неправомірних дій адміністрації».

Одним з інститутів, що покликаний гарантувати цей захист, є інститут адміністративної юстиції, створення та становлення якого має такі теоретичні засади, як: теорія правової держави; теорія поділу влади; теорія поділу права на публічне і приватне; теорія відповідальності держави; теорія адміністративного спору.

Проблема адміністративної юстиції в процесі свого розвитку на теренах України пережила різноманітні твердження та думки: від «чи існує адміністративна юстиція в радянському праві?» до «наявність органів адміністративної юстиції - це показник ступеня полісистемності судової організації в тій або іншій країні, тобто ступеня розвиненості різноманітних форм здійснення правосуддя» або «адміністративна юстиція – атрибут демократичної правової держави»1.

Одним із класичних наукових визначень поняття «адміністративна юстиція», яке увібрало в себе характерні ознаки декількох моделей в різних державах, вважається визначення запропоноване в свій час Д.М. Чечотом: «адміністративна юстиція –це порядок розгляду і вирішення в судовій процесуальній формі спорів, які виникають в сфері адміністративного управління між громадянами чи юридичними особами з одного боку, та адміністративними органами з іншого, який здійснюється юрисдикційними органами, спеціально створеними для вирішення правових спорів».

Д.М. Чечот   визначав  ці  поняття:

1. Адміністрація (administratio)- це управління, керівництво (з огляду на характер діяльності), а щодо відповідних органів та осіб – це виконавчо-розпорядчі  органи державного управління  та  їх  посадові  особи.

2. Юстиція (justitio) - це  законність,  справедливість,  правосуддя, а стосовно органів, що її здійснюють–  система судових установ, судове відомство. Між управлінням і правосуддям існують розходження як у змісті діяльності, так і в зовнішніх формах їх прояву2. Управління засноване на передбаченій законом компетенції кожного органу, в межах якої цей орган діє відповідно до прямої вказівки закону, якщо вона існує, або за своїм розсудом. Законність повинна бути визначальним принципом діяльності адміністрації.

Разом з тим, у межах законності і  встановленої законом компетенції адміністрація діє, керуючись і принципом доцільності, який характерний для  прогресивних економічних формацій.

Органи управління здійснюють широкий комплекс повноважень, серед яких вирішення  правових питань (юрисдикційна діяльність) складає лише певну частину. Не всі дії адміністративних органів можуть і повинні здійснюватись у процесуальній  формі, чи оформлятися  як правовий акт.

Правосуддя полягає в застосуванні права до встановленого в судовому  процесі юридичного факту. Діяльність органів правосуддя виділена в особливу сферу державної діяльності. Органи правосуддя формуються в особливому порядку і займають стосовно всіх інших державних органів особливе положення. При розгляді конкретних справ, як вже зазначалось, судді незалежні і підкоряються тільки закону. Уся діяльність щодо здійснення правосуддя відбувається тільки в детально регламентованій  законом  процесуальній  формі.

Якщо з урахуванням наведених  особливостей правосуддя і управління спробувати  розкрити  зміст терміну “адміністративна юстиція”,  можна прийти до такого його визначення. Адміністративна  юстиція – це  розгляд і вирішення питань та спорів стосовно  управління (адміністрації) органами, які здійснюють правосуддя (юстиція). Така дефініція лише якоюсь мірою розкриває зміст терміну, але не дає відповіді на питання про сутність самого поняття, самого інституту адміністративної  юстиції.

Як вбачається, визначення терміну  “адміністративна юстиція” як здійснення функції правосуддя (юстиції) адміністративними  органами (адміністрація) є спірним, з огляду на те, що в усіх системах адміністративної юстиції органи з  вирішення адміністративних спорів відокремлені (хоча б формально) від  так званої активної управлінської  діяльності.

Отже, сьогодні ще не існує єдиного  підходу до визначення поняття адміністративної юстиції. В юридичній  літературі існують три основні тенденції, відповідно до яких вона розуміється  як:

1) особливий порядок вирішення  адміністративно-правових спорів судами та іншими уповноваженими на те державними органами. Таку позицію у визначенні поняття “адміністративної юстиції” розділяють, наприклад,  Ю.С. Шемшученко,  В.С. Стефанюк.

2) самостійна галузь правосуддя, ціллю якої є вирішення судами  спорів між громадянами та  органами управління (адміністрацією) або між самими органами управління (тобто адміністративне судочинство). Такий погляд на адміністративну юстицію пропонує, наприклад,  Г. Брєбан.

3) не тільки особливий вид  судочинства, а й система спеціалізованих  судів або спеціалізованих судових  підрозділів, які здійснюють адміністративне  судочинство. Таку точку зору  розділяють, наприклад, А.Б. Зеленцов, Н.Ю. Хаманева, В.В. Бойцова, В.Я.  Бойцов.

Спільними для цих визначень  є те, що адміністративна юстиція  скрізь розглядається як особливий  порядок вирішення адміністративних спорів. Різниця  полягає  в  суб’єктах, які уповноважені вирішувати ці спори.

Зазначені три підходи до тлумачення терміна „адміністративна юстиція" відповідають трьом критеріям, що використовуються вченими-адміністративістами для  розкриття сутності цього правового  інституту:

1) матеріальному, пов’язаному з природою спору (такий критерій дозволяє виявити особливий публічно-правовий характер спорів в сфері державного управління і відокремити їх від приватноправових відносин, що регулюються цивільним правом);

2) організаційному, обумовленому наявністю спеціальних органів, що здійснюють розгляд спорів;

3) процесуальному, що відповідає  особливому порядку розгляду  спорів.

Згідно з першим підходом, до поняття адміністративної юстиції входить розгляд публічно-правових спорів не тільки судами, а й іншими державними органами. Очевидно, етимологічно при цьому виходять з розуміння латинського терміна «юстиція» як справедливість. Другий підхід вужчий – до поняття адміністративної юстиції відносять тільки судовий порядок вирішення публічно-правових спорів, тобто адміністративна юстиція є діяльністю виключно судовою. Тут точкою відліку є розуміння юстиції як правосуддя, яке, згідно із сучасною правовою доктриною, здійснюється тільки судами.

Третій підхід полягає в тому, що адміністративною юстицією може називатися не всяке вирішення публічно-правових спорів, а тільки те, що здійснюється спеціально утвореними для цього судовими органами – чи то окремими судами, чи то спеціалізованими структурними підрозділами загальних судів.

Але розкрити зміст адміністративної юстиції, покладаючись на наведені визначення, навряд чи вдасться. У більшості випадків вони  орієнтуються на певну національну систему, в результаті чого інші системи цим визначенням не охоплюються. Більш ефективним уявляється інший шлях - не “від літератури”, а “від законодавства”, маючи на увазі, що за останнє століття склалося кілька  типових систем адміністративної юстиції.

Д.М. Чечот одним з перших запропонував класифікацію систем адміністративної юстиції, в основу якої був покладений критерій органу, спеціально наділеного конституційними нормами компетенцією по розгляду адміністративних  спорів. Відповідно до цього критерію можна  виділити  наступні  способи  побудови  систем  адміністративної  юстиції:

Страницы:1234следующая →
Описание работы
Проблема взаємовідносин особи з органами державної влади та органами місцевого самоврядування в сучасному суспільстві дуже актуальна. Взаємовідносини і взаємодія суспільства, держави й особи надзвичайно складні. Не випадково історії суспільних наук відома значна кількість теоретичних доктрин, що намагалися так чи інакше пояснити сутність відносин між людиною, з одного боку, і державою та її органами, з іншого.
Содержание
Вступ 3
1. Адміністративна юстиція: поняття, сутність, зміст 5
1.1.Підходи у визначенні поняття адміністративної юстиції
1.2. Основні риси та призначення адміністративної юстиції
2. Розвиток адміністративної юстиції як інституту адміністративного права 17
3. Розвиток адміністративної юстиції як інституту адміністративно-правової науки 24
Висновок 28
Перелік використаних джерел 30