Шпаргалка з бухгалтерського обліку

 

22.Структурний  (вертикальний) аналіз показників  фінансової звітності.

Вертикальний  аналіз  - структурний  аналіз  балансу  та звіту  про  прибутки , він  дає змогу вивчити  структуру  активів  підприємства , тобто  частину  оборотних   коштів , основних  засобів, нематеріальних  активів  в  загальній  сумі  активів  балансу.  Метою цього  аналізу є  вивчення  структури  та динаміки  ресурсів підприємства та  джерел їх  формування для  ознайомлення  з  загальною  картиною фінансового  стану.  Структурний  аналіз  несе   орієнтировочний  характер, оскільки  в  результаті його  проведення  ще  не  має  можливості дати  кінцеву  оцінку  якості  фінансового  стану , для  отримання  якого  є  необхідним розрахунок спеціальних  коефіцієнтів. Структурному  аналізу  передує загальна  оцінка  динаміки  активів  організації  ,  що  отримується  шляхом співставлення  темпів  приросту  активів   з  темпами  приросту  фінансових  результатів. Якщо  темпи  приросту  виручки  або прибутку  більші  ніж темпи  приросту  активів , то в звітному році використання  активів  організації  було  більш ефективним  , ніж  у  попередньому періоді.

23.Горизонтальний  аналіз показників фінансової  звітності.

Оцінка фінансової діяльності компаній зд-ся на основі аналізу їхніх фінансових звітів. За дапомогою такого аналізу інвестори, кредитори, менеджери та інші зацікавлені особи оцінюють минулий, поточний та очікуваний фінансовий стан фірми.

Взагалі розрізняють 3 види аналізу показників фінансової звітності;

Структурний

Горизонтальний

Аналіз фінансового  стану на базі відносних показників

Горизонтальний  аналіз  полягає  в  порівнянні  окремих  показників (статей)  балансу підприємства   і  звіту  про  прибутки за  2-а  суміжні   періоди , а  також за кілька років. Аналіз також  включає  розрахунок  відхилень  від  базового  або  попереднього  періоду , встановлення  причин  цих відхилень. Врешті – решт  він  дає  змогу виявити  тенденції  розвитку  підприємства та можливі  результати фінансової   діяльності.  

 

24.Методика   аналізу   платоспром-ті   (ліквідності)   підпр-ва   на основі фін. звітності.

Платоспроможність  підприємства  виступає в  якості  зовнішнього  прояву фінансової  стійкості , сутністю якої  є  забезпеченість  оборотних  активів  довгостроковими  джерелами формування. Більша  або  менша  поточна платоспроможність ( або неплатоспроможність) обумовлена  у  більшій чи  меншій  мірі забезпеченістю ( або незабезпеченістю) оборотних активів  довгостроковими джерелами. Для  оцінки  платоспроможності  підприємства використовується  система  показників :

1)Показник  поточної  заборгованості = поточні активи / поточні  пасиви , якщо показник > 1 – то  фірма  працює  нормально.

2)Показник  швидкої  платоспроможності = швидкореалізуємі  активи (поточні  активи – виробничі  запаси) / поточні  пасиви. Бажано, щоб цей коефіцієнт був >1.

3)Показник  абсолютної платоспроможності = (грошові  кошти / поточні пасиви )*100%.

4)Чистий  робочий  капітал = поточні  активи – поточні  пасиви.

25.Методика  аналізу заборгованості (структури  капіталу) підприємства на основі  фінансової звітності.

Виділяють  такі показники  заборгованості (структури  капіталу ) на основі  фінансової  звітності :

1)Показник  загальної  заборгованості = (сума  заборгованості (короткострокова заборгованість + довгострокова заборгованість) / суму всіх  активів)*100%. Цей коефіцієнт відображає долю залучених  коштів у формуванні усієї  суми  активів  підприємства. Нормою для цього показника є рівень  25 – 30% , бажано , щоб  цей показник  не  перевищував  рівня  50%.

2)Відношення  довгострокової  заборгованості до власного  капіталу = (довгострокова  заборгованість / акціонерний капітал )* 100%. Цей  показник  є оціночним  при  вирішенні  питань про  одержання довгострокових  кредитів, не  повинний перевищувати  рівня 50%. 

 

26.Методика  аналізу рент-ті  підпр-ва на основі  фінансової звітності.

Показники  рентабельності  характеризують  фінансові результати та ефективність  діяльності  підприємства.  Вони  вимірюють  дохідність  підприємства  з  різноманітних  позицій  і  групуються   у  відповідності з  інтересами  учасників економічного  процесу , ринкового обміну.

Існують  такі  показники  рентабельності :

1)Рентабельність  по  маржинальному ( валовому )  доходу = (валовий дохід / обсяг продажу)*100% . Чим цей показник  вище , тим краще для підприємства в цілому.

2)Рентабельність  по  операційному  прибутку = (операційний прибуток /обсяг  продажу)*100%.

3)Рентабельність  по  чистому  прибутку = ( чистий прибуток / обсяг  продажу ) *100%.  Цей  коефіцієнт  повинний  бути  в межах  від  6 до 12%.

4)Рентабельність  інвестицій  = (чистий  прибуток / сума  всіх  активів)*100%.

Строк окупності = 100% / рентабельність інвестицій у  %-му вигляді.

5)Рентабельність  власного  капіталу = (чистий  прибуток / власний  акціонерний  капітал) *100%.

Строк окупності  капіталу = 100% / рентабельність власного капіталу  у  %-му  вигляді.

6)Дохід  на  одну  акцію = (чистий  прибуток – дивіденди  на привілейовані  акції) / кількість  звичайних акцій. 

 

27.Методика  аналізу оборотності засобів  на основі фінансової звітності.

Прискорення оборотності  оборотних  коштів  зменшує  потребу  в  них  , дозволяє  підприємству вивільняти  частину  оборотних  коштів  для  невиробничих  або  довгострокових   виробничих   потреб  підприємства  (абсолютне  вивільнення ) , або для  додаткового  випуску  продукції ( відносне  вивільнення).  В результаті   прискорення  оборотності  вивільнюються  речові  елементи  оборотних  коштів , менше   потрібно  запасів  сировини , матеріалів , палива ,  заділів  незавершеного  будівництва  ,  а  відповідно , вивільнюються  і  грошові  ресурси  , раніше  вкладені  в  ці  запаси  і  заділи. Виділяють  такі  показники  оборотності  (ділової активності) :

1)Коефіцієнт  оборотності  запасів  = виробнича  собівартість реалізуємої продукції / величина  запасів  за  балансом (або  середня сума  вартості  за  звітний  період).

Тривалість 1-го  обороту  = 360 днів / коефіцієнт оборотності  запасів.

2)Оборотність  дебіторської  заборгованості = обсяг  продаж / сума дебіторської  заборгованості  по балансу.

Період  повернення  дебіторської заборгованості = 360  днів / оборотність  дебіторської  заборгованості (до 60 днів).

3)Оборотність основних  засобів = обсяг продаж / сума основних  засобів по балансу (  або їх середня  сума  за  звітний період).

4)Оборотність  всіх активів = обсяг  продаж / всі  активи  по  балансу. 

 

28.Склад  грош. коштів та рахунки для  їх обліку. Суть еквіваленту грош. коштів.

Грошові  кошти є  найліквіднішою частиною  активів  підприємств ,  яка  використовується для  сплати  боргів  та  закупки  нових  активів.

До  грошових  коштів належать :

1)Готівка , яка  зберігається на  підпр-ві ;

2)Грошові кошти  на рахунках  в  банках;

3)Банківські  векселі  та грошові  чеки і  перекази від  клієнтів.

В США все це cash  і обліковується на одному рахунку “Грошові  кошти “. В західно – європейських  країнах грошові  кошти обліковуються  на  рахунках “Каси”, рахунках  в  банках , в  національній та іноземній  валюті. В бухгалтерському балансі грошові  кошти  відображаються по статті Cash – грошові  кошти (США) , а  в  європейських  країнах – внизу балансу : “Каса”  і “Рахунки в банках”. Еквівалентами  грошових  коштів є короткострокові  фінансові   інвестиції ,  які  можуть  бути   вільно  конвертовані  у  відому суму  грошових коштів  і  мають  незначний  ризик  щодо  зміни вартості. 

 

29.Облік  і контроль грошей в касі.

На  облік  і  контроль касової  готівки  звертається  велика  увага. У фірмах  розробляють  систему  контролю надходжень і витрат готівки. Готівку  здебільшого намагаються звести  до  мінімуму, особливо  на  промислових  підприємствах. Але  в торговельних  підприємствах у касі  можуть  бути значні суми  грошей. Система  внутрішнього  контролю  включає в  себе план  організації ,  а  також  заходи ,  спрямовані  на збереження грошових  коштів (як  і іншого майна), досягнення  точної  обробки  даних та  складання  бухгалтерської звітності. Важливими  елементами внутрішнього  контролю  є : 1)розподіл відповідальності  між  службовцями ; 2)розподіл обов’язків; 3)ротація службовців   всередині   компанії; 4)використання  механічних (автоматичних)  приладів  контролю. Для  захисту готівки  та  контролю  за  її  збереженням  слід дотримуватися таких правил : 1)облік  готівки  мусить  здійснюватися  в  момент  її  надходження ; 2)Всю  готівку , що  надійшла , необхідно   здати  в  банк  в  той  самий  день або  не  пізніше  , ніж   наступний ; 3)Працівник  , який  одержує  готівку ,  не  повинен  займатися  її  обміном  в  бухгалтерії; 4)Працівник  відповідальний  за  одержання  готівки  не  повинен займатися  її   розподілом.

Облік надходження  грошей : Дт –“Каса” ; Кт – “Дохід від  реалізації” , “Рахунки  до одержання (дебітори , клієнти)” , “Рахунки  в банках”.

Облік  сплати  грошей : Дт – “Рахунки  до  оплати ( постачальники)” , “Фонд дрібних  сум “ , “Рахунки  в  банках” , “Рахунки  витрат  по  елементах); Кт  - “Каса”. 

 

З0.Методика обліку нестач і надлишків грошей в касі.

По  касі  можуть  бути виявлені  нестачі  або  надлишки  грошей ,  вони відносяться на рахунок  “Нестачі  або  надлишки  по  касі”.  По  Дт  відображається  нестача  , а  по  Кт – величина  надлишку. (Н-д , нестача по касі  9$ : Дт – “Грошові кошти” – 4537;  Дт – “Нестачі  або надлишки по  касі” – 9 ; Кт –Доход від  реалізації” – 4546.).В  разі великої нестачі готівки адміністрація  здійснює  певне  розслідування ,  з’ясовує   причини та обставини її виникнення. Наприкінці звітного  періоду  Дт- ве  сальдо цього  рахунку відображається  у  звіті  про  прибуток  як  “Операційні  витрати” , Кт – ве  - як “Інші доходи”.

31 .Облік  створення і використання фонду  дрібних сум.

Для   здійснення  невеликих  витрат    фірми  створюють   фонд  дрібних  сум .  Цю  систему називають  ще  авансовою  системою  або системою підзвітних   сум.  Вона передбачає  створення фонду  , виплати  з  якого відбуваються   з  розрахунку  на  2 – 4 тижня.  Гроші  видаються підзвітній  особі ,  яка  зберігає   їх  у  своєму  столі.  Видача  оформлюється  чеком ,  гроші  видаються  з  каси.  При   видачі   грошей   робиться   запис :

Дт – “Фонд  дрібних  сум “; Кт – “Грошові  кошти”.  В  західній  Європі існує  рахунок “Каси” ,  а  США – ні. Фонд  створюється  на постійній  основі ,  тобто  в  ньому  має бути фіксована  сума  грошей.  Виплата  з фонду дрібних  сум відбувається тільки  на  передбачені  цілі. На  кожну виплату  підзвітна особа  складає  квитанцію , в  якій  проставлені  сума  і  призначення  виплати. Підзвітна  особа  на  встановлену  дату  складає звіт  про  витрати  і  подає  в бухгалтерію (складає  на  основі  квитанцій первісних  документів). Фонд дрібних  сум  поповнюється  на  суму  витрат  через виписку  чека на  ім’я  підзвітної особи .( П-д, Дт – “ Канцелярські  витрати” – 40; Дт – “Поштові  витрати” – 40 ; Кт  - “Грошові кошти” – 80). Контроль   за  фондом  дрібних  сум  здійснюється таким  чином , що  залишок  у  фонді + сума квитанцій   на  витрати  завжди  повинен  дорівнювати  сумі  ліміту  фонду.  Нестачі  або надлишки відображаються  на  рахунку “Нестачі або надлишки  по касі”.  

 

З2.Порядок  відкриття рахунків в банках та документальне  оформлення  операцій на цих рахунках.

Є  кілька  видів  банківських  рахунків,  що  їх  може  відкривати  фірма : 1)банківський  чековий  рахунок ; 2)простий  (загальний)  банківський  рахунок;  3)рахунок  для  розрахунків  з  персоналом ; 4)рахунки  для  кредитних ліній  та ін.  Для відкриття  банківського  рахунку фірма (як  і  окрема  особа) подає в банк карточку  з  підписом  (зразок) осіб , які  матимуть  право  підписувати  чеки  та  інші  банківські документи.  В окремих  випадках  банк  може    вимагати  від  клієнта  фінансової  інформації про  нього.  Після відкриття  рахунку  банк  друкує  і  видає  клієнтові  чекову  книжку  з  пронумерованими  чеками  (та  з  корінцями), а  також  депозитні  бланки  (на  аркуші). На  цих  документах друкується  (вже  надрукована   банком) інформація , що ідентифікує банк  та  фірму (клієнта) – тобто  назва,  адреса  тощо. Банківські депозити (вклади) здійснюються відповідальною за це  особою, здебільшого старшим  (головним) касиром . На  кожний  депозит  виписується Депозитний  бланк.  Він виписується  у виписується  у 2-х  примірниках : оригінал – для   банку , а   другий  примірник  зі штампом банку – для депозитора.  В  депозитному  бланку вказується  сума  внеску  готівкою ,  а  також  перераховуються  внески  чеками  (номер  чека  і  сума) та  проставляється  загальна  сума  депозиту. Виписка  чеків – фірма  одержує  чеки в  оплату  від інших  фірм , а  також  сама  виписує  чеки   до  оплати. У  чеку  вказують  , за що  здійснюється платіж  (дається  посилання на  рахунок  - фактуру тощо). Банківський звіт (витяг) -  один  раз на місяць (по  закінченню місяця) банк надсилає вкладникові  (депозиторові) витяг  з  його рахунку. У  витягу  вказується : 1)оплачені  банком  чеки та  інші  перерахування з  рахунку , які  зменшують   суму  депозиту;  2)депозити  та інші  надходження , які  збільшують суму рахунку ; 3)залишок  на  рахунку  після  щоденних операцій (на кожен день). До витягу   додаються  всі  оплачені  й  погашені  банком  чеки та  інші  документи.