Посадова інструкція працівника облікового апарату

План

Вступ

1. Посадові (робочі) інструкції: їх сутність та функції.                             4
2. Вимоги, що висуваються до структури посадових інструкцій.             6
3. Посадова інструкція працівника облікового апарату.                             9

Висновки                                                                                                          15

Список використаних джерел                                                                        16

 

Вступ

Актуальність теми. Практично в будь-якій організації існують такі види робіт, які необхідно виконувати, хоча нікому конкретно це не доручено. Звичайно така робота або виконується кимсь зі співробітників добровільно, або не виконується зовсім. Такі «безхазяйні» види робіт керівники називають «білими плямами». Очевидно, що чим більше площа такої плями, тим вище імовірність того, що коли відбудеться щось екстраординарне, в організації почнеться хаос і паніка. Нерідкі і протилежні ситуації: деякі види діяльності входять в обов’язки двох чи трьох-чотирьох співробітників, коли з роботою цілком під силу справитися одному. Таке дублювання призводить до того, що в інших сферах діяльності, можливо, більш важливих, виникає напруженість, збої і недоробки. Ретельно розроблені і погоджені між собою посадові інструкції дозволяють уникнути подібних перекосів. Найефективніший засіб боротьби з дублюванням функцій – чіткі і деталізовані посадові інструкції, ув’язані з структурною схемою організації, яка постійно модернізується, та мінливими цілями її діяльності.

Посадова інструкція призначена щоб чітко окреслити коло посадових обов’язків конкретного працівника. Відсутність посадової інструкції помітно ускладнює можливість прийняття рішень про притягнення працівників до дисциплінарної, матеріальної, а іноді і до адміністративної та кримінальної відповідальності за правопорушення, пов’язані з невиконанням чи неналежним виконанням посадових обов’язків. Причина тут очевидна: перед тим, як звинуватити працівника в порушенні посадових обов’язків, необхідно достеменно встановити, чи належать ті чи інші обов’язки до трудової функції саме цього працівника.

Особливо відчутною  ця проблема стає тоді, коли на підприємстві створюються структурні підрозділи, працівники яких мають однакову чи майже однакову за змістом та обсягом  трудову функцію. Один з таких структурних підрозділів – бухгалтерія підприємства. Отже, необхідність розроблення та затвердження посадових інструкції є очевидною.

Мета. Розкрити сутність та значення посадової інструкції облікового апарату, визначити особливості та методику її розробки.

Задачі відповідно до визначеної мети:

• розкрити сутність посадової інструкції;
• розглянути види інструкцій;
• визначити особливості та методику складання.

Об’єкт дослідження. Посадова інструкція працівника облікового апарату.

Методологічна основа. Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників, затверджений наказом Мінпраці від 29 грудня 2004 року № 336, Кодекс законів про працю.

 

1. Посадові (робочі) інструкції: їх сутність та функції

Згідно зі ст. 29 Кодексу  законів про працю один із перших обов'язків підприємства-роботодавця перед своїми працівниками — роз'яснити їм їх права та обов'язки, сформувати уявлення працівників про їх ділянку роботи і вимоги, що висуваються до них.

З метою реалізації зазначеної функції роботодавця на підприємствах розробляються і затверджуються посадові інструкції.

Посадова інструкція — це організаційно-правовий документ, в якому встановлюються основні  завдання, обов'язки, права та відповідальність посадових осіб підприємства в процесі  здійснення ними своєї діяльності.

Посадові інструкції чітко визначають вимоги до певних посадових осіб, забезпечують раціональний розподіл обов'язків між працівниками, уможливлюють об'єктивну оцінку діяльності працівника, є нормативним підґрунтям для застосування до них заходів впливу.

Вимоги посадових інструкцій ураховуються при доборі кадрів (прийнятті  на роботу), переведенні на іншу роботу, атестації працівників та притягненні  їх до дисциплінарної відповідальності в разі невиконання чи неналежного  виконання обов'язків, порушення правил внутрішнього трудового розпорядку тощо.

Отже, посадова інструкція регламентує повсякденну діяльність працівника підприємства та його правове  становище. Крім того, посадова інструкція покладає відповідальність на працівника підприємства за порушення її положень або перевищення своїх повноважень.

Посадові інструкції розробляються щодо кожної посади, передбаченої у штатному розкладі підприємства для таких професійних груп працівників:

— керівники;

— професіонали;

— фахівці;

— технічні службовці.

Виняток можуть становити  окремі керівники, правове становище  яких визначено у статуті підприємства чи в Положенні про структурний  підрозділ, де зазначено основні  завдання, обов'язки, права та відповідальність цих керівників.

Для працівників робочих професій розробляються робочі інструкції.* Звертаємо увагу, що основну увагу в цьому спецвипуску буде зосереджено не на робочих, а на посадових інструкціях.

Посадові інструкції після їх затвердження керівником підприємства чи уповноваженою ним особою обов'язково доводяться до відома працівника під розпис.

Наявність посадової  інструкції – необхідна умова  раціональної організації праці. Відсутність  же її призводить до таких негативних моментів:

–   нечітко розподілена  відповідальність, що викликає плутанину, взаємні обвинувачення, службові конфлікти;

–   не можна покласти відповідальність на працівника за не ретельність, оскільки не визначені його обов’язки;

–   відсутність  чітких визначених прав і відповідальності працівників не дозволяє стримувати їхню зайву ініціативу;

–   ускладнюється  процес делегування повноважень;

–   керівництво  часто і не завжди обґрунтовано втручається  в роботу підлеглих.

Посадова інструкція дає можливість:

–   строго розподілити  між працівниками функції, роботи, обов’язки;

–   забезпечити взаємозв’язок між працівниками без дублювання і паралелізму;

–   застосувати  найбільш раціональні прийоми і методи роботи;

–   підвищити особисту відповідальність виконавців за виконання  закріплених за ними робіт і використання прав;

–   ефективно використовувати засоби дисциплінарного і матеріального впливу;

–   більш об’єктивно оцінювати діяльність працівників  у випадках переміщення, атестації, підведення підсумків;

–   захистити працівника від необґрунтованих вимог і  санкцій;

–   поліпшити планування роботи виконавця;     

–   прискорити освоєння обов’язків працівником.

2. Вимоги, що висуваються до структури посадових інструкцій

Відповідно до п. 6 Випуску 1 Довідника посадові інструкції складаються  з таких розділів:

— «Загальні положення»;

— «Завдання та обов'язки»;

— «Права»;

— «Відповідальність»;

— «Повинен знати»;

— «Кваліфікаційні вимоги»;

— «Взаємовідносини (зв'язки) за посадою».

Однак це не означає, що в  розроблюваній посадовій інструкції обов'язково мають бути наявні всі  зазначені розділи. Наприклад, для відображення взаємозв'язків за посадою за необхідності можна обмежитися посиланням на Положення про підрозділ, де взаємовідносини між працівниками та зв'язки з іншими підрозділами та організаціями може бути викладено детально.

У розділі  «Загальні положення» посадової інструкції містяться:

— основні дані про  посаду;

— сфера діяльності працівника;

— найменування підрозділу, в якому працює працівник;

— порядок призначення  на посаду і звільнення з посади;

— безпосередня підлеглість;

— кваліфікаційні вимоги до працівника (рівень освітньої підготовки, рівень кваліфікації, фах, необхідний стаж роботи за фахом, інші вимоги);

— вказівка на наявність  підлеглих;

— перелік основних законодавчих актів, інших матеріалів, якими керується  працівник;

— порядок заміщення працівника на період його тимчасової відсутності (відпустка, хвороба, інші поважні причини).

За необхідності в  цьому розділі вказується, що працівник  є посадовою особою з ненормованим робочим днем або що на працівника покладається повна матеріальна відповідальність (у випадках, передбачених чинним законодавством, зокрема  Переліком № 447).

Розділ «Завдання та обов'язки»  характеризує зміст діяльності працівника.

У цьому розділі визначається самостійна ділянка роботи відповідно до Положення  про підрозділ.

Ділянка роботи може встановлюватися  таким чином:

— виділенням групи питань з відповідних  напрямків діяльності;

— закріпленням за працівником переліку об'єктів управління;

— як перелік відносно самостійних  питань.

Крім того, у цьому розділі  визначається перелік видів робіт, з яких складаються виконувані функції. При встановленні видів робіт слід визначати їх за організаційно-правовими ознаками: керує, затверджує, здійснює, організовує, розглядає, виконує, забезпечує, контролює, бере участь, готує тощо.

Завдання та обов'язки працівника мають відповідати завданням  та функціям підрозділу, закріпленим  у Положенні про структурний  підрозділ, та вимогам кваліфікаційної  характеристики відповідної посади за Довідником.

У розділі  «Права» визначаються та наводяться делеговані працівнику повноваження, за допомогою яких працівник має забезпечувати в процесі своєї діяльності виконання покладених на нього завдань та обов'язків. Наприклад, приймати певні рішення, погоджувати проекти документів, підписувати документи конкретних видів, виконувати обов'язки представництва підрозділу з певних питань, брати участь у нарадах, уносити пропозиції з відповідних питань, одержувати необхідну для виконання своїх завдань інформацію від відповідних підрозділів, давати розпорядження, вказівки та контролювати їх виконання тощо.

Розділ «Відповідальність» містить  показники оцінки роботи працівника та межі його особистої відповідальності за результати діяльності та виконання  робіт. Показниками оцінки роботи є  рівень якості та своєчасність виконання посадових завдань та обов'язків. Наприклад, зазначається, що працівник несе відповідальність за невиконання чи неналежне виконання посадових завдань та обов'язків, порушення правил внутрішнього трудового розпорядку та правил з охорони праці тощо.

Перелічити в посадовій інструкції всі можливі правопорушення, властиві конкретній ділянці роботи, украй  важко і, напевно, недоцільно. Ефективнішим уявляється складання працівниками юридичної служби зводу витягів  з нормативно-правових актів, що стосуються питань відповідальності працівників підприємства, та ознайомлення останніх з ними під розписку.

У Розділі  «Повинен знати» містяться  вимоги до спеціальних знань, а також  знань законодавчих актів та нормативних  документів, необхідних для виконання  посадових обов'язків.

Розділ «Кваліфікаційні вимоги»  містить норми щодо освіти, освітньо-кваліфікаційних  рівнів і досвіду, достатнього для  повного та якісного виконання робіт  за посадою.

У Розділі  «Взаємовідносини (зв'язки) за посадою» визначаються:

— коло основних взаємозв'язків працівника з працівниками свого та інших структурних підрозділів, а також зі сторонніми підприємствами, організаціями, установами, з якими працівник має службові взаємовідносини;

— строки отримання та надання  взаємообумовленої інформації;

— порядок погодження та затвердження відповідних документів тощо.

Як правило, такий порядок  взаємодії працівників структурних  підрозділів відображено в Положеннях про ці підрозділи (відділи, цехи тощо), і тому дублювати його в посадових  інструкціях не обов'язково, достатньо зробити посилання на цей документ. У тих випадках, коли йдеться про складання посадових інструкцій для працівників підприємств, що не мають структурного розподілу, або для працівників, безпосередньо підлеглих керівнику підприємства, необхідно докладно викласти їх взаємовідносини з підрозділами, окремими працівниками та сторонніми організаціями.

 

 

 

3. Посадова інструкція працівника облікового апарату

 

(назва підприємства, установи, організації)

 

"ЗАТВЕРДЖУЮ" __________

(підпис) (прізвище, ім'я,  по батькові)

 Директор ____

 

Посадова інструкція головного бухгалтера