Финансовий облік заробітньої плати

Товариство є власником:

• Майна, переданого йому Засновниками та Акціонерами у власність;
• Одержаних доходів;
• Продукції, що вироблена Товариством в результаті господарської діяльності;
• Іншого майна, набутого на підставах, не заборонених чинним законодавством України;

Ризик випадкової загибелі або пошкодження майна, що є власністю Товариства несе Товариство.

2.2 Аналіз фінансового стану.

В умовах переходу до ринкової економіки, підприємства набувають  більшої самостійності. Вони самі обирають собі постачальників та споживачів своєї  продукції, беруть участь своїми коштами  в капіталі інших підприємств: купують  акції інших підприємств, надають  кредити іншим підприємствам, вносять  свої активи в статутний фонд інших  підприємств. В цих умовах різко  збільшується значення аналізу фінансового  стану підприємства. Особливо важливо  проаналізувати фінансовий стан підприємства в період до складання бухгалтерського  балансу, коли ще є можливість виявити  та реалізувати можливості його покращення. Все частіше виникає необхідність в аналізі фінансового стану  підприємств, з якими дане підприємство вступає в економічні відносини. Відомо, що при ринковій економіці  між підприємствами існує конкуренція. В конкуренції може вистояти лише підприємство з хорошим фінансовим станом. А це означає, що фінансовий стан необхідно контролювати і своєчасно  вживати певних заходів щодо його покращення. Крім того, проведення аналізу необхідне і для складання приміток до фінансової звітності. В більшості країн з розвинутою ринковою економікою такий аналіз є обов'язковим елементом публічної звітності.

Головна задача аналізу - допомогти  керівнику підприємства прийняти правильне  управлінське рішення на основі результатів  аналізу поточного фінансового  стану. При цьому враховується фінансовий стан підприємства в попередньому періоді, а також його потенційні можливості на ближню перспективу.

Для виконання аналізу  необхідна відповідна інформація.

Головним джерелом аналізу  фінансового стану підприємства є форми бухгалтерської звітності. Центральною формою  фінансової звітності є баланс (форма 1). Основні  вимоги до складання балансу викладені  в бухгалтерському положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 2 "Баланс". В умовах ринкової економіки ця форма  звітності стає однією з самих  основних форм, що подаються в фінансових звітах підприємства. Промислові підприємства зобов'язані подавати державним  статистичним та податковим органам  баланс (форма 1) щоквартально з підсумком, що зростає. В бухгалтерському балансі  міститься велика кількість інформації. Однак ця інформація, незважаючи на всю її значимість для прийняття  управлінських рішень, не дозволяє оцінити динаміку основних показників діяльності підприємства, його місце  серед аналогічних підприємств  країни, а може й на світовому  ринку. Виникає задача надати цю інформацію в динаміці. Для цього в аналізі  можуть бути використані такі прийоми:

1) складання порівняльних  таблиць за два останніх роки з виявленням абсолютного і відносного (в %) відхилень основних показників звітності;

2) обчислення відносних  відхилень показників у відсотках  по відношенню до базового  року за декілька років (як  правило, за 5 або 10 останніх);

3) обчислення показників  за ряд років у відсотках  до якого-небудь підсумкового  показника (наприклад, до підсумку  балансу, обсягу реалізованої  продукції);

4) на кінець, прийомом  аналізу звітності, що широко  використовується, є вивчення спеціальних  коефіцієнтів, розрахунок яких базується  на існуванні певних співвідношень  між окремими статтями звітності.

При аналізі всіх наведених  прийомів можна прийти до висновку, що найбільш вдалим, тобто таким, що відповідає усім наведеним вимогам, є прийом, наведений під №4: визначення і аналіз спеціальних коефіцієнтів. Їх називають фінансово-оперативними. Вони викликають до себе велику зацікавленість, оскільки забезпечують зіставленність показників не лише за різні періоди часу (вони елімінують спотворюючий вплив інфляції), а й таких, що відносяться до різних галузей. Крім того, вони дозволяють визначити коло відомостей важливих для спеціалістів, що вивчають фінансову звітність, для прийняття управлінських рішень. Суть прийому зводиться до того, що ці коефіцієнти спочатку обчислюються, а потім зіставляються з нормативними, середніми по галузі, або з загальноприйнятими стандартами. Разом з тим слід враховувати, що ці коефіцієнти не мають універсального значення і можуть розглядатися як орієнтовні індикатори.

Для визначення цих показників достатньо інформації, що є у формі 1 (Баланс промислового підприємства) та формі 2 (Звіт про фінансові результати).

Розглянемо ці показники  та порядок їх визначення. Розрахуємо та проаналізуємо їх за даними наведеного балансу.

1. Неплатежі (прострочення  позик, внесків до бюджету,  затримка оплати рахунків постачальників, погашення зобов'язань банку,  іншим кредиторам) 

2.  Чим більше питома  вага власного капіталу в валюті  балансу, тим більш незалежний  стан у підприємства, від позикових  джерел, тобто тим вище коефіцієнт  власності. Вимірюється цей показник  в долях одиниці. Можна його  виразити і в %, якщо помножити  результат на 100. Тоді даний показник  буде означати, скільки % складає  власний капітал в валюті балансу.  Допустима величина показника  0,5. Це означає, що якщо коефіцієнт  незалежності 0,5 та більше, власний  капітал складає половину, або  більше половини валюти балансу,  тобто стан підприємства незалежний.

В протилежному випадку (якщо коефіцієнт незалежності менше 0,5) положення  підприємства залежне.

Коефіцієнт фінансової стійкості  характеризує стійкість фінансового  стану. Довгострокові зобов’язання (позикові активи) прийнято на час позики вважати рівнозначними власним. Вимірюється він в долях одиниці, можна виражати також і в %. Середній його рівень 0,7, тобто якщо власний  капітал разом з довгостроковими  зобов’язання складають 0,7 і більше (70% і більше), тоді фінансове становище  підприємства стійке. В протилежному випадку (якщо коефіцієнт фінансової стійкості  менше 0,7) - воно не стійке.

Коефіцієнт ділової активності характеризує обіговість усього майна підприємства, вимірюється в оборотах, розраховується за період, що аналізується.

Загальний коефіцієнт покриття по балансу показує скільки раз  наявними обіговими коштами можна  покрити поточні зобов'язання. Виражається  він в разах. Середня допустима  його величина 2,0-2,5 раз. Однак при  високій обіговості обігових активів даний показник може бути і менше ніж 2,0-2,5, але не менше 1.

Всі активи  підприємства  (капітал)  протягом  періоду,  що аналізується (року) зробили 0,1075 оборотів, що свідчить про дуже низьку обіговість активів.

На кожну 1 грн. всього майна (капіталу) в середньому за період припадало 0,0201 грн. прибутку.

Ефективність використання власних активів нижче ніж  всього майна 0,0165 грн.

Наявні короткострокові  зобов'язання підприємство може покрити  обіговими коштами на початок  року 4,311 раз, а на кінець року 3,640 раз. Тенденція до зменшення показника  на кінець періоду. Величина показника  вище допустимого значення 2,0-2,5.

Останній показник участі власного капіталу та довгострокових зобов’язань в запасах показує, що на початок періоду, що аналізується, запаси на 99,17% створювались за рахунок  власного капіталу та довгострокових зобов’язань, решта - 0,83% - за рахунок  кредиторської заборгованості. На кінець періоду ситуація дещо змінилася: 97,18% запасів створено за рахунок власного капіталу та довгострокових зобов’язань, 2,82% - за рахунок кредиторської заборгованості. Показник погіршився, але це не створює  загрози банкрутства підприємству через те, що підприємство легко  справиться з такою ситуацією.

Таким аналізом охоплюються  результати роботи підприємства за декілька останніх років (2-3 роки).

Починається аналіз з читання  балансу, тобто ознайомлення з ним.

1. Спочатку розраховується  питома вага розділів і окремих  їх складових в загальній сумі (валюті) активу та пасиву і  аналізується їх динаміка. Встановлюються  зміни величини валюти балансу  на початок та на кінець  періоду (рядки 280 і 640). Збільшення  суми на кінець періоду оцінюється  позитивно.

2. Встановлюється відповідність  зміни балансу динаміці обсягу  виробництва та реалізації продукції,  а також прибутку підприємства, Більш швидкі темпи зростання  обсягу виробництва, реалізації  продукції та прибутку в порівнянні  з темпами зростання суми балансу  свідчать про покращення використання  активів на даному підприємстві. Відставання темпів зростання обсягу виробництва, реалізації продукції та прибутку від темпів зростання валюти балансу вказує на погіршення використання активів.

3. Показники: прибутку, товарної  та реалізованої продукції в  розрахунку на 1 грн. середньорічної (квартальної) вартості майна  [(ряд.280 на початок періоду + ряд.280 на кінець періоду)/2]. Доцільно  такі показники зіставити з  даними інших підприємств, середньо  галузевими, або загальноприйнятими  стандартами. В країнах з розвинутою  ринковою економікою ці показники  використовуються для характеристики  ділової активності керівника  підприємства. В країнах СНД такі  показники поки що не визначаються.

4. Окрім загальної направленості  зміни балансу слід визначити  характер зміни його окремих  статей та розділів. Позитивної  оцінки заслуговує збільшення  в активі балансу: залишків  грошових активів, цінних паперів  (ряд.230, 240, 250, 310), короткострокових та  довгострокових фінансових вкладень (ряд.40, 220) та, як правило, основних  засобів (ряд.30), нематеріальних активів  та виробничих запасів (ряд.10, ряд.100); в пасиві: підсумку І розділу  (ряд.380) і особливо суми прибутку, що не розподілений (ряд.350), прибутків  майбутніх періодів (ряд.630), цільового  фінансування (ряд.420).

5. Негативної оцінки заслуговує  різке зростання дебіторської  та кредиторської заборгованості  в активі та пасиві балансу.  Негативно оцінюється наявність  та збільшення залишків по  так званих "хворих" статтях  балансу: в пасиві - "збитки" (ряд.350), "позики не погашені  в строк" (ряд.510). Читання "хворих" статей балансу дозволяє зробити  деякі висновки про фінансовий  стан. Так, наявність збитків свідчить  про нерентабельність даного  підприємства. Залишки за статтею  "позики не погашені в строк"  характеризують поточну (на дату  складання звіту) платоспроможність  підприємства.

Виконаємо читання балансу  за даними підприємства що аналізується.

В активі балансу питома вага "Необоротних активів" на кінець періоду зросла до 64,61% (6926,48*100/10719,52) з 45,6% (2896,8*100/6353,92), однак зменшилися питома вага "Оборотних активів" з 53,33% (3389,12*100/6353,92) до 34,5% (3697,84*100/10719,52), питома вага "Витрат майбутніх періодів" теж дещо знизилась з 1,07% (68,0*100/6353,92) до 0,89% (95,2*100/10719,52).

В пасиві балансу відповідно: "Власний капітал" питома вага зросла з 81,38% (5170,72*100/6353,92) до 85,24 (9137,84*100/10719,52), питома вага "Забезпечення наступних  витрат і платежів" значно скоротилася  з 0,47% (29,92*100/6353,92) до 0,08 (8,16*100/10719,52). Питома вага "Довгострокових зобов’язань" та "Поточних зобов’язань" теж  зменшилась відповідно з 4,7% (299,2*100/6353,92) до 3,81% (408,0*100/10719,52) та з 12,38% (786,0*100/6353,92) до 9,48% (1015,92*100/10719,52). Питома вага "Доходів  майбутніх періодів" дещо зросла з 1,39% (149,6*100/10719,52) проти 1,07% (68,0*100/6353,92). Таким  чином помітна позитивна тенденція  до зростання питомої ваги необоротних  активів та власного капіталу на підприємстві.

За балансом маємо зростання  на 68,71%, за рештою показників теж маємо  зростання темпів: відповідно до прибутку - 2223,89%, за обсягом  реалізації - 40,91%, що говорить про те, що фінансові  ресурси на підприємстві використовуються недостатньо: темпи зростання балансу  перевищують темпи зростання  обсягу реалізації.

Високі темпи зростання  прибутку говорять про те, що прибуток одержаний не лише за рахунок основної діяльності, а й за рахунок інших  видів діяльності.

Для аналізу динаміки розглянутих  показників слід розрахувати їх за попередній період та порівняти з  наведеними.

Позитивної оцінки заслуговує збільшення залишків грошових активів  в національній валюті (ряд.240) (відповідно 95,2 тис. грн. і 273,36 тис. грн.). Збільшення основних засобів (ряд. 30) (680 тис. грн. і 3495,2 тис. грн.), збільшення виробничих запасів (ряд.100) (544 тис. грн. і 612,0 тис. грн.), збільшення суми І розділу пасиву (5170,72 тис. грн. і 9137,84 тис. грн.) та суми прибутку (ряд.350)  (нерозподіленого) (2,72 тис. грн. і 13,6 тис. грн.).

Кредиторська заборгованість на кінець періоду (ряд.520, ряд.610) збільшилася з 595,68 тис. грн. до 730,32 тис. грн., а дебіторська заборгованість (ряд.150, ряд.210) дещо зменшилася (з 696,32 тис. грн., 686,8 тис. грн.). Збільшення кредиторської заборгованості - це негативне явище.

В процесі подальшого аналізу  балансу вивчається структура активів  та пасивів підприємства (аналіз по вертикалі). З цією метою за даними балансу видно.

Структура активів підприємства