Аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства

 

                                        ОЦ = Отз + Одз.(2.10)

 

Показує час перетворення купленого товару в гроші. Зменшення  показника свідчить про високу ділову активність підприємства та ефективну політику управління дебіторською заборгованістю.

5. Період фінансового  циклу (ФЦ) можна розрахувати як  різницю між періодом операційного циклу і періодом погашення кредиторської заборгованості :

 

                                          ФЦ = ОЦ - Окз.(2.11)

Дозволяє оцінити період обороту грошових коштів. Зменшення  показника є позитивною тенденцією й свідчить про підвищення ефективності управління грошовими коштами, але значення показника нижче нуля свідчить про дефіцит грошових коштів (підприємство живе «в борг») [14,c.14].

ІІІ. Показники динамічної платоспроможності

1. Коефіцієнт відновлювання  (втрати) платоспроможності (Квпл) характеризує  найближчу перспективу зміни  рівня платоспроможності підприємства (відновлення чи втрату). Він визначається за формулою:

 

                           (2.12)

деКзп - коєфіцієнт загального покриття;

Кпп - коєфіцієнт проміжної  ліквідності;

Кзпн - нормативне значення (Кзпн = 2).

Якщо показник дорівнює або  більше одиниці, - це є свідченням наявності резервів поліпшення рівня платоспроможності, при Квпл менше 1 - рівень платоспроможності підприємства в найближчий час буде недостатнім.[21,c.367]

2. Коефіцієнт достатності  формування грошових активів  (коефіцієнт виконання бюджету  готівки) характеризує ступінь  покриття платіжних потреб підприємства за рахунок грошових коштів, що знахо-дяться в його розпорядженні. Розраховується за формулою:

                                   (2.13)

деЗГК – залишки грошових коштів на початок періоду;

ГН – грошові надходження  за період;

ВГф – фактичне витрачання грошей за період;

ВГвідкл – відкладення  витрачання грошових коштів.

Позитивною тенденцією є  зростання цього показника, що свідчить про здатність підприємства генерувати грошові активи для здійснення усіх необхідних платежів. Сприятливою ситуацією є утримання цього показника на рівні 1,2 , що є ознакою відсутності дефіциту грошових коштів та наявність їх мінімального за лишку на рахунках.[21,c.368]

3.Синхронність надходження  та витрат грошових коштів  розраховується за формулою:

                                  (2.14)

де N1 (V1) - надходження (видатки) грошей.

Показує відповідність у  часі та за обсягами вхідних та вихідних грошових потоків. Оптимальною є  ситуація, коли значення показника  дорівнює або максимально наближається до 0, що свідчить про збалансованість грошових потоків підприємства.                                                                                      Послідовність розгляду окремих груп показників наведених показників не випадкова. Вона відповідає логіці аналітичної роботи з оцінки рівня платоспроможності підприємства, а саме:                                                              І група: вихідний пункт аналізу, який надає аналітику інформацію про стан статичної платоспроможності. Проводиться за даними балансу.                                       II група: поглиблює аналіз платоспроможності шляхом вивчення даних, що беруть участь у розрахунку коефіцієнтів І групи. Доцільність використання показників II групи обумовлена такими причинами:                                                           - підприємство може мати на балансі значні обсяги дебіторської заборгованості, що вплине наріст показника проміжної платоспроможності, але структура дебіторської заборгованості може бути різною: висока питома вага простроченої, сумнівної та безнадійної заборгованостей, що суттєво знижує реальний рівень платоспроможності;                                                                        - на балансі підприємства можуть утримуватись товарні запаси, які не користуються попитом і як наслідок, повільно реалізуються. Показник загального покриття при цьому може мати достатньо високе значення, але рівень платоспроможності слід оцінювати як недостатній;                                               - підприємство може мати значний за тривалістю період погашення поточних пасивів. За умови відсутності у їх складі прострочених зобов'язань, які потребують негайного погашення, низький рівень показника абсолютної ліквідності не слід розглядати як критичний за умови наявності можливості генерування достатніх обсягів грошових надходжень у майбутньому.   Показники II групи розраховуються на основі балансу та звіту про фінансові результати підприємства.                                                                                                III група: оцінює динамічну платоспроможність, Перший показник цієї групи (Квпл) розраховуєтьсяза даними балансу. Цей показник доцільно розраховувати в з’вязку з тим, що надто рідко трапляється ситуація, коли всі показники відповідають встановленим нормативам та вимогам, що призводить до невпевненості аналітика щодо висновків про платоспроможність. В такій ситуації Квпл надає деяку інформацію щодо перспектив зміни рівня платоспроможності.                                                      Другий та третій показники цієї групи розрахувати складніше, оскільки необхідна додаткова інформація. Але при оцінці, наприклад, банком фінансового стану підприємства, ця інформація може бути доступною.    Розрахунок другого та третього показників III групи проводиться на базі даних журналів-ордерів грошових рахунків та відомостей до них (журнал-ордер № 1 за кредитом рахунків 30 “Каса”, 31 “Рахунки в банках”, 33 “Інші кошти” та відомостей №№ 1.1., 1.2., 1.3. за дебетом цих рахунків). Показники цієї групи доцільно розрахувати на усі дні періоду, що оцінюється, або вибірково запевною системою (наприклад, через кожні 4 дні на 5-й або через 9 днів на 10-й тощо). Цю операцію зручно та швидко здійснювати за допомогою ЕОМ.  [17,c.498]                                                                                                      Для розрахунку коефіцієнта достатності формування грошових коштів знадобиться детальний плановий бюджет готівки, який був розроблений на період, що досліджується. За допомогою порівняння фактичних видатків та видатків, що були заплановані, визначається приблизна сума відкладеного витрачання грошових коштів.                                                                                    У разі відхилення показника синхронності від нуля необхідно дослідити рух грошових коштів з метою виявлення характеру розбалансованості потоків (перевищують вхідні потоки над вихідними чи навпаки).

 

 

 

 

 

 

 

        2.3 Фактори, що визначають платоспроможність підприємства

Рівень платоспроможності підприємства визначається низкою факторів. Розглянемо основні з них.                                                                                                  По-перше, стан платоспроможності підприємства безпосередньо залежить від розміру наявних грошових коштів підприємства. Але величина залишків грошових коштів на рахунках підприємства не повинна перевищувати розміри, необхідні для здійснення нормального процесу господарської діяльності, тому що надмірне їх зростання свідчить про неефективне управління коштами, що може негативно позначитись на результатах діяльності підприємства.                                                                                               По-друге, рівень платоспроможності підприємства визначається його здатністю забезпечувати утворення грошових потоків, які за обсягами та термінами відповідають зобов'язанням та платіжним потребам підприємства.     Згідно з П(С)БО 4 “Звіт про рух грошових коштів” під грошовими потоками розуміють надходження та вибуття грошових коштів та їх еквівалентів. Грошові кошти включають кошти в касі та на рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій. Еквівалентами грошових коштів є короткострокові фінансові інвестиції, які можуть бути вільно конвертованими у певну суму коштів і мають незначний ризик щодо зміни вартості. Такими еквівалентами, як правило, є високоліквідні інвестиції в цінні папери на строк, що не перевищує 3 місяці. Аналіз руху потоків грошових коштів дає змогу вивчити їх динаміку, визначити суму перевищення надходжень над витратами, що дозволяє робити висновки про можливості внутрішнього самофінансування і найефективніше їх використання.              [8,c.135]                                                                                                  Ще одним важливим фактором, що визначає платоспроможність підприємства є раціональне управління дебіторською і кредиторською заборгованістю підприємства. Підприємство повинно суворо слідкувати за строками погашення дебіторської заборгованості, недопускати її прострочення застосовуючи до порушників фінансові санкції; визначити для себе найоптимальнішу політику кредитування покупців та залучення товарних кредитів. Позитивним фактором є скорочення періоду обороту дебіторської заборгованості.                                                                    Підприємство повинне прагнути до найоптимальнішого співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості, для чого потрібно дотримуватись такого періоду погашення кредиторської заборгованості, щоб максимально скористатись єю і вчасно її сплатити.                              Позитивним фактором, що впливає на підвищення платоспроможності підприємства є зменшення середніх розмірів його матеріальних запасів за рахунок їх найоптимальнішого використання, реалізації зайвих, тощо, якщо це не є перешкодою для нормального ходу діяльності підприємства. Скорочення періодів обороту запасів і грошових коштів підприємства підвищує рівень його платоспроможності.  [20,c.219]                                                           Одним з найвагоміших факторів, що формують рівень платоспроможності підприємства на майбутні періоди є політика фінансування активів підприємства. Вона виявляється в оптимізації об'єму і складу фінансових джерел їх формування з позиції забезпечення ефективного використання власного та позикового капіталу.                                                                              Вплив наведених факторів на загальний рівень платоспроможності підприємства можна деталізувати через вплив на коефіцієнт покриття, що є узагальнюючим показником платоспроможності, який характеризує платіжні можливості підприємства. Він показує якою мірою поточні кредиторські зобов’язання забезпечуються поточними активами.                                              Згідно з П(С)Бо 2 “Баланс” поточні активи поділяються на запаси, грошові кошти та їх еквіваленти, поточні фінансові інвестиції та дебіторську заборгованість, які знаходяться у ІІ розділі активу балансу; поточні зобов’язання знаходяться у IV розділі пасиву балансу.[2]                                   Нездатність підприємства виконувати свої фінансові зобов’язання з платежів, строк сплати яких настав визначає неплатоспроможність підприємства. Причинами неплатоспроможності підприємства є :                                                             - помилки в розрахунках планових обсягів виробництва і реалізації продукції, її собівартості;                                                                                                                        -невиконання планових завдань виробництва і реалізації продукції, порушення її структури та асортименту, зниження якості;                                                   -підвищення собівартості продукції;                                                                           -в умовах конкуренції втрата каналів реалізації і постійних покупців, замовників;                                                                                                                               -неплатоспроможність самих покупців і замовників з різних на це причин;                            -невиконання плану прибутку і нестаток власних джерел фінансування підприємства;                                                                                                                            -інфляційні процеси і податкова політика;                                                                               -значне відволікання коштів у дебіторську заборгованість та у надлишкові виробничі запаси;                                                                                                                      - низьке обертання оборотного капіталу.[7,c.448]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3. Шляхи підвищення ліквідності та платоспроможності підприємства

 

Ліквідність характеризує підприємство з точки зору можливості розрахуватися за своїми зобов’язаннями за певний час, за допомогою перетворення своїх активів на гроші. Під платоспроможністю розуміють здатність підприємства розрахуватися з кредиторами негайно, в день настання строку платежів, тобто йдеться про постійну наявність в нього в необхідних розмірах платіжних засобів, або активів. [13,c.91]

Будь-яке підприємство в умовах ринкової економіки здійснює свою діяльність з метою одержання прибутку. Його відсутність або недостатні розміри протягом тривалого періоду означають, що підприємство є неконкурентноспроможним і, відповідно, рано чи пізно воно стає банкрутом та підлягає ліквідації. Тому досягнення прибутковості є першочерговим завданням для господарюючого суб’єкта, що здійснює свою діяльність на основі комерційного розрахунку. Підвищення прибутковості відбувається шляхом збільшення обсягів продажу та зниженням витрат. В свою чергу збільшення обсягу продажу це:

• стимулювання попиту на продукцію підприємства;

в першу чергу інформування потенційних покупців продукції (цільова  реклама), гнучка система знижок, після продажне обслуговування, надання вичерпної технічної інформації, до і після продажні консультації щодо технічних характеристик продукції та її експлуатації;

• розширення збутової мережі;

можливо саме відсутність  регіональних представництв та місцевих дилерів стримує потенційних  покупців від вибору на користь продукції підприємства; широка збутова мережа та активна реклама суттєво мінімізують трансакційні витрати покупців;

• вихід на нові ринки; комплексні маркетингові дослідження потенційних ринків збуту, вивчення можливостей та наслідків проведення наступальної (агресивної) маркетингової політики;
• випуск нових конкурентноспроможних видів продукції;[24,c.62]

технічний прогрес вимагає постійного оновлення асортименту продукції, що збільшує обсяги продажу, але одночасно вимагає додаткових витрат на закупівлю устаткування, ноу-хау; фінансування подібних витрат можливе або за рахунок довгострокових кредитів (що в нинішніх умовах здійснити надзвичайно важко), або за рахунок скорочення (в першу чергу надлишкових) виробничих потужностей, що зумовлює додаткові надходження та скорочення постійних витрат (утримання, ремонт і т. д.);

Зменшення витрат виробництва  передбачає:

• пошук постачальників, що пропонують вигідніші умови;

на сьогоднішній день умови  ринку забезпечують можливість широкого вибору як вітчизняних так і закордонних  постачальників сировини та матеріалів:

• зменшення постійних та змінних витрат за рахунок економії;

дуже часто (особливо на великих  підприємствах) відсутність належного контролю призводить до нераціонального та марнотратного використання наявних ресурсів;

• зменшення постійних витрат шляхом скорочення надлишкових виробничих потужностей;

виходячи з конкретної ситуації підприємство може відмовитись від певної частини устаткування та продати його без шкоди усьому виробничому процесові;[24,c.64]

З іншого боку, зароблені та залучені кошти потребують раціонального управління інакше всі зусилля підприємства по досягненню прибутковості будуть марними. Отже, необхідне проведення постійної роботи у таких напрямках:

• визначення оптимального (мінімально необхідного) об’єму сировини та матеріалів;

виходячи з потреб виробництва, необхідно визначити оптимальний  об’єм закупівлі сировини та матеріалів, адже надмірна їх кількість це не тільки додаткові витрати на доставку, зберігання, але й вилучення з обороту оборотних коштів;

• встановлення відповідності планів виробництва та планів продажу;

збільшення обсягів готової  продукції свідчить про те, що підприємство виробляє більше ніж може продати;

• забезпечення безперебійності та ритмічності роботи підприємства;

збої в роботі “зв’язують” оборотні кошти в незавершеному виробництві та призводять до погіршення фінансових показників;

• управління дебіторською заборгованістю;

використання усіх можливих заходів у роботі з дебіторами , починаючи від відмови від укладання угод з дебіторами з високим ризиком і закінчуючи судовими позовами, обов’язково матиме позитивні наслідки;

• відмова від капітальних вкладень, що перевищують фінансові можливості підприємства;[16,c.138]

Саме капітальні вкладення, що перевищують фінансові можливості підприємства на фоні збиткової діяльності є однією з основних причин, що призвели до зниження показників ліквідності; і хоча практика свідчить про те, що зниження показників ліквідності внаслідок надмірних капітальних вкладень є допустимим, в даному випадку збитки вимагають відмови від подібних заходів;